Діокор

антигіпертензивний препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II і тіазидний діуретик.
Активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I за участю АПФ. Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, розташованими на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, включаючи, в першу чергу, як безпосередню, так і опосередковану участь у регуляції артеріального тиску. Будучи потужною судинозвужувальною речовиною, ангіотензин II викликає прямий пресорний відповідь. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону і сприяє затримці натрію.
Валсартан - активний і специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT1, відповідальні за відомі ефекти ангіотензину II. Підвищені сироваткові рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Якоїсь вираженої агоністичної активності щодо рецепторів підтипу AT1 валсартан не проявляє. Афінність валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вища, ніж до рецепторів підтипу AT2.
Валсартан не інгібує АПФ (кініназа II), що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не відзначають яких-небудь побічних ефектів, обумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, в яких проводилося порівняння валсартану з інгібітором АПФ, частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижча у хворих, які лікувалися валсартаном, ніж у хворих, які застосовували інгібітор АПФ. Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи.
При лікуванні Діокором хворих з артеріальною гіпертензією відзначають зниження артеріального тиску, не супроводжуване зміною частоти пульсу.
Після прийому внутрішньо разової дози препарату у більшості хворих початок антигіпертензивної дії відзначають в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4 - 6 годин. Після прийому препарату антигіпертензивна дія зберігається понад 24 години. При повторних призначеннях препарату максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається в межах 2 – 4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. При комбінуванні з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.
Точкою прикладання дії тіазидних діуретиків є корковий шар дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані високочутливі до дії діуретиків рецептори і де відбувається придушення транспорту іонів натрію і хлору. Механізм дії тіазидних діуретиків пов'язаний з придушенням насоса Na+Cl-, що відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl-. В результаті цього екскреція іонів натрію і хлору підвищується приблизно в однаковій мірі. В результаті діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові, внаслідок чого підвищуються активність реніну, секреція альдостерону, виведення з сечею калію і, відповідно, зниження концентрації калію в сироватці крові. Взаємозв'язок між реніном і альдостероном опосередковується ангіотензином II, тому застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II зменшить втрати калію, пов'язані із застосуванням тіазидного діуретика.

Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.

Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.

Для дорослих:

- Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, для яких неефективна монотерапія.

Не слід приймати Діокор пацієнтам з індивідуальною непереносимістю вхідних в нього компонентів.
Також, препарат заборонений до застосування людям з вираженими порушеннями печінкової функції, холестазом і біліарним цирозом; хворим, які страждають будь-якими формами помірної і важкої ниркової дисфункції з показником кліренсу менше 30 мл/хв і симптомом анурії; хворим зі зниженим рівнем калію або натрію крові, гіперурикемією, гіперкальціємією.

Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.

Близько 1% склали різної інтенсивності головні болі, підвищена втомлюваність, болі в спині, запаморочення, кашель, назофарингіти.
Менше одного відсотка склали болі в животі, а також області грудей і шиї, відчуття занепокоєння, болі в суглобах, астенія, сонливість, серозні бронхіти і ларингіти, диспептичні розлади, задишка, зменшення салівації, зниження ерекції, гастроентерити, посилення потовиділення, зниження чутливості і парестезії, гіпотензія, порушення сну, м'язові судоми, нудота, периферичні набряки, отити і закладеність носа, незначне підвищення температури. Іноді спостерігалася нестабільна тахікардія, ослаблення зору, шум у вухах. Прямий зв'язок появи цих симптомів з препаратом не встановлено.

Також виникали поодинокі випадки виникнення висипу, свербежу та інших проявів алергічного характеру, включаючи васкуліт, а також сироваткову хворобу. Були виявлені вкрай рідкісні випадки міалгії і нефральної дисфункції.
Найрідкіснішою формою побічних реакцій при прийомі Діокорда є некардіогенний набряк легень, пов'язаний з індивідуальною непереносимістю вхідного в нього гідрохлортіазиду.
Лабораторні дослідження виявили у деяких пацієнтів, які проходили терапію Діокором, зниження вмісту калію в крові, підвищення цифр креатиніну сечовини. Іноді виявлялася помірна нейтропенія.

Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.

Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.

Табл. п/плів. оболонкою блістер в пачці, № 30, № 90
Валсартан 80 мг, гідрохлоротіазид 12,5 мг.
Інші інгредієнти: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, крохмаль кукурудзяний, лаурилсульфат, тальк, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, opadry II White.