Лориста Н
Lorista H
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Лозап плюс, Ко-сентор, Лозап Плюс, Вазотенз Н, Лозарел плюс, Ангизар Плюс, Гізаар, Ко-Сентор
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. Tabl. "Lorista H" № 28
D.S. По 1 таблетці вранці
D.S. По 1 таблетці вранці
Фармакологічні властивості
Комбінований антигіпертензивний засіб. Лозартан і гідрохлоротіазид мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен з компонентів окремо.
Лозартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1) для прийому всередину. In vivo і in vitro лозартан і його фармакологічно активний метаболіт Е-3174 блокують всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II на AT1-рецептори незалежно від шляху його синтезу: призводить до підвищення активності реніну плазми крові, знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові. Лозартан опосередковано викликає активацію АТ2-рецепторів за рахунок підвищення концентрації ангіотензину II. Не пригнічує активність кінінази II, ферменту, який бере участь у метаболізмі брадикініну. Знижує ОПСС, тиск у малому колі кровообігу, зменшує постнавантаження на міокард, має діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Прийом лозартану 1 раз/добу призводить до статистично значущого зниження систолічного і діастолічного АТ.
Лозартан рівномірно контролює АТ протягом доби, при цьому антигіпертензивний ефект відповідає природному циркадному ритму. Зниження АТ в кінці дії дози препарату становило приблизно 70-80% від максимального ефекту лозартану, через 5-6 годин після прийому всередину. Синдром відміни відсутній.
Лозартан не має клінічно значущого впливу на ЧСС, має помірний і перехідний урикозуричний ефект.
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрона; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивний ефект, дія якого розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми, стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II і знижує концентрацію калію в плазмі крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і, внаслідок пригнічення ефектів альдостерону, може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної з прийомом діуретика. Гідрохлоротіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти в крові; комбінація лозартану і гідрохлоротіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, викликаної діуретиком.
Лозартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1) для прийому всередину. In vivo і in vitro лозартан і його фармакологічно активний метаболіт Е-3174 блокують всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II на AT1-рецептори незалежно від шляху його синтезу: призводить до підвищення активності реніну плазми крові, знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові. Лозартан опосередковано викликає активацію АТ2-рецепторів за рахунок підвищення концентрації ангіотензину II. Не пригнічує активність кінінази II, ферменту, який бере участь у метаболізмі брадикініну. Знижує ОПСС, тиск у малому колі кровообігу, зменшує постнавантаження на міокард, має діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Прийом лозартану 1 раз/добу призводить до статистично значущого зниження систолічного і діастолічного АТ.
Лозартан рівномірно контролює АТ протягом доби, при цьому антигіпертензивний ефект відповідає природному циркадному ритму. Зниження АТ в кінці дії дози препарату становило приблизно 70-80% від максимального ефекту лозартану, через 5-6 годин після прийому всередину. Синдром відміни відсутній.
Лозартан не має клінічно значущого впливу на ЧСС, має помірний і перехідний урикозуричний ефект.
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрона; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивний ефект, дія якого розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлоротіазид підвищує активність реніну плазми, стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II і знижує концентрацію калію в плазмі крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і, внаслідок пригнічення ефектів альдостерону, може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаної з прийомом діуретика. Гідрохлоротіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти в крові; комбінація лозартану і гідрохлоротіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, викликаної діуретиком.
Фармакодинаміка
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Фармакокінетика
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Лориста Н призначена для перорального застосування. Вибір часу прийому таблеток не залежить від режиму харчування. Препарат можна поєднувати з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.
Для лікування артеріальної гіпертензії рекомендується приймати Лористу Н у початковій та підтримуючій дозі – 1 таблетка (50 + 12,5 мг) 1 раз на добу. Максимальна антигіпертензивна дія настає до кінця третього тижня лікування. З метою досягнення більш вираженого терапевтичного ефекту можна збільшити дозу препарату до максимально допустимої – 2 таблетки на добу за 1 прийом.
У разі зниженого ОЦК (об'єму циркулюючої крові), наприклад, на фоні прийому високих доз діуретиків, пацієнтам з гіповолемією рекомендується починати лікування з дози лозартану – 25 мг 1 раз на добу. У зв'язку з цим прийом Лористи Н необхідно починати після припинення лікування діуретиками і корекції гіповолемії.
Пацієнтам похилого віку, хворим із середнім ступенем ниркової недостатності (при КК 30–50 мл/хв), в т.ч. які перебувають на діалізі, корекція початкової дози не потрібна.
При артеріальній гіпертензії і гіпертрофії лівого шлуночка з метою зниження ризику серцево-судинних патологій і смертності лозартан призначають у початковій дозі 50 мг 1 раз на добу.
Якщо цільового значення АТ не вдається досягти на фоні прийому лозартану в добовій дозі 50 мг, необхідно проводити підбір дози шляхом його поєднання з малими дозами гідрохлоротіазиду (12,5 мг на добу). У разі потреби добову дозу лозартану потрібно збільшити до 100 мг у поєднанні з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг, а в подальшому підвищити добову дозу Лористи Н до 2 таблеток.
Для лікування артеріальної гіпертензії рекомендується приймати Лористу Н у початковій та підтримуючій дозі – 1 таблетка (50 + 12,5 мг) 1 раз на добу. Максимальна антигіпертензивна дія настає до кінця третього тижня лікування. З метою досягнення більш вираженого терапевтичного ефекту можна збільшити дозу препарату до максимально допустимої – 2 таблетки на добу за 1 прийом.
У разі зниженого ОЦК (об'єму циркулюючої крові), наприклад, на фоні прийому високих доз діуретиків, пацієнтам з гіповолемією рекомендується починати лікування з дози лозартану – 25 мг 1 раз на добу. У зв'язку з цим прийом Лористи Н необхідно починати після припинення лікування діуретиками і корекції гіповолемії.
Пацієнтам похилого віку, хворим із середнім ступенем ниркової недостатності (при КК 30–50 мл/хв), в т.ч. які перебувають на діалізі, корекція початкової дози не потрібна.
При артеріальній гіпертензії і гіпертрофії лівого шлуночка з метою зниження ризику серцево-судинних патологій і смертності лозартан призначають у початковій дозі 50 мг 1 раз на добу.
Якщо цільового значення АТ не вдається досягти на фоні прийому лозартану в добовій дозі 50 мг, необхідно проводити підбір дози шляхом його поєднання з малими дозами гідрохлоротіазиду (12,5 мг на добу). У разі потреби добову дозу лозартану потрібно збільшити до 100 мг у поєднанні з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг, а в подальшому підвищити добову дозу Лористи Н до 2 таблеток.
Показання
- артеріальна гіпертензія (пацієнти, яким показана комбінована терапія);
- зниження ризику серцево-судинної захворюваності і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка.
- зниження ризику серцево-судинної захворюваності і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка.
Протипоказання
- підвищена чутливість до лозартану, похідних сульфонаміду та інших допоміжних речовин;
- анурія, тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв);
- тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), холестаз і обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
- одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв);
- вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлені);
- гіпокаліємія або гіперкальціємія, резистентні до терапії;
- рефрактерна гіпонатріємія;
- симптоматична гіперурикемія/подагра;
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки до складу препарату Лориста Н входить лактоза;
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю: виражена гіпонатріємія і/або стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. дієта з обмеженням кухонної солі, діарея, блювання, терапія високими дозами діуретиків); порушення водно-електролітного балансу крові, цукровий діабет, ниркова недостатність (Cl креатиніну 30–50 мл/хв); порушення функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) без явищ холестазу в анамнезі; хронічна серцева недостатність III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA та інші стани, що супроводжуються активацією РААС; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; ішемічна хвороба серця і цереброваскулярні захворювання, оскільки надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда і інсульту; стеноз аортального і/або мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП); обтяжений алергологічний анамнез (наявність у пацієнта ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні ЛЗ, в т.ч. інгібіторів АПФ і АРА II) і бронхіальна астма; системний червоний вовчак; гостра міопія і вторинна гостра закритокутова глаукома; симптоматична гіперурикемія/подагра.
- анурія, тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв);
- тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), холестаз і обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
- одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв);
- вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлені);
- гіпокаліємія або гіперкальціємія, резистентні до терапії;
- рефрактерна гіпонатріємія;
- симптоматична гіперурикемія/подагра;
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки до складу препарату Лориста Н входить лактоза;
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю: виражена гіпонатріємія і/або стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. дієта з обмеженням кухонної солі, діарея, блювання, терапія високими дозами діуретиків); порушення водно-електролітного балансу крові, цукровий діабет, ниркова недостатність (Cl креатиніну 30–50 мл/хв); порушення функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) без явищ холестазу в анамнезі; хронічна серцева недостатність III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA та інші стани, що супроводжуються активацією РААС; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; ішемічна хвороба серця і цереброваскулярні захворювання, оскільки надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда і інсульту; стеноз аортального і/або мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП); обтяжений алергологічний анамнез (наявність у пацієнта ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні ЛЗ, в т.ч. інгібіторів АПФ і АРА II) і бронхіальна астма; системний червоний вовчак; гостра міопія і вторинна гостра закритокутова глаукома; симптоматична гіперурикемія/подагра.
Особливі вказівки
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Побічні ефекти
- З боку імунної системи: рідко - анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані і язика, що викликає обструкцію дихальних шляхів і/або набряк обличчя, губ, глотки), уртикарний висип.
- З боку системи кровотворення: нечасто - анемія, пурпура Шенлейн-Геноха, екхімоз, гемоліз, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
- З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, безсоння, підвищена втомлюваність; нечасто - мігрень, тривожність, сплутаність свідомості, депресія, порушення сну, порушення пам'яті, сонливість, нервозність, парестезія, тремор, непритомність.
- З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахікардія; нечасто - AV-блокада II ступеня, біль за грудиною, інфаркт міокарда, аритмії; рідко - васкуліт.
- З боку дихальної системи: часто - кашель, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, синусит, набряк слизової оболонки носа, закладеність носа; нечасто - фарингіт, ларингіт, риніт, диспное, бронхіт, носова кровотеча.
- З боку травної системи: часто - діарея, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі; рідко - гепатит, порушення функції печінки.
- З боку сечовидільної системи: нечасто - інфекції сечовивідних шляхів, часте сечовипускання, ніктурія, глюкозурія.
- З боку статевої системи: нечасто - ослаблення лібідо, зниження потенції.
- З боку органів чуття: нечасто - нечіткість зору, відчуття печіння в очах, кон'юнктивіт.
- З боку шкірних покривів: часто - алопеція, сухість шкіри, еритема, фоточутливість, підвищене потовиділення; нечасто - кропив'янка, шкірний свербіж.
- З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія, біль у спині; нечасто - артралгія.
Інші: часто - астенія, слабкість, периферичні набряки; нечасто - анорексія, загострення перебігу подагри.
З боку лабораторних показників: часто - гіперкаліємія, незначне зниження концентрації гемоглобіну і гематокриту; нечасто - помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення з боку водно-електролітного балансу; рідко - підвищення активності АЛТ; дуже рідко - підвищення активності ACT і концентрації білірубіну.
- З боку системи кровотворення: нечасто - анемія, пурпура Шенлейн-Геноха, екхімоз, гемоліз, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
- З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, безсоння, підвищена втомлюваність; нечасто - мігрень, тривожність, сплутаність свідомості, депресія, порушення сну, порушення пам'яті, сонливість, нервозність, парестезія, тремор, непритомність.
- З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахікардія; нечасто - AV-блокада II ступеня, біль за грудиною, інфаркт міокарда, аритмії; рідко - васкуліт.
- З боку дихальної системи: часто - кашель, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, синусит, набряк слизової оболонки носа, закладеність носа; нечасто - фарингіт, ларингіт, риніт, диспное, бронхіт, носова кровотеча.
- З боку травної системи: часто - діарея, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі; рідко - гепатит, порушення функції печінки.
- З боку сечовидільної системи: нечасто - інфекції сечовивідних шляхів, часте сечовипускання, ніктурія, глюкозурія.
- З боку статевої системи: нечасто - ослаблення лібідо, зниження потенції.
- З боку органів чуття: нечасто - нечіткість зору, відчуття печіння в очах, кон'юнктивіт.
- З боку шкірних покривів: часто - алопеція, сухість шкіри, еритема, фоточутливість, підвищене потовиділення; нечасто - кропив'янка, шкірний свербіж.
- З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія, біль у спині; нечасто - артралгія.
Інші: часто - астенія, слабкість, периферичні набряки; нечасто - анорексія, загострення перебігу подагри.
З боку лабораторних показників: часто - гіперкаліємія, незначне зниження концентрації гемоглобіну і гематокриту; нечасто - помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення з боку водно-електролітного балансу; рідко - підвищення активності АЛТ; дуже рідко - підвищення активності ACT і концентрації білірубіну.
Передозування
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська взаємодія
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська форма
Випускають Лористу Н у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою: овальної форми, злегка двоопуклі, на одній із сторін ризик, колір від жовтувато-зеленого до жовтого, на зламі виділяється білого кольору ядро (по 7 шт. у блістерах, у пачці з картону 2, 4, 8, 12 або 14 блістерів; по 10 шт. у блістерах, у пачці з картону 3, 6 або 9 блістерів; по 14 шт. у блістерах, у пачці з картону 1, 2, 4, 6 або 7 блістерів).
