Доксорубіцину гідрохлорид
Doxorubicine hydrochloridum
Аналоги (дженерики, синоніми)
Рубоміцин, Епірубіцин-Ебеве, Фарморубіцин, Блеоцин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp: Doxorubicini hydrochloridi 0,01 - 5ml
D.t.d. № 2 in flac.
S. В/в по 1 флакону
D.t.d. № 2 in flac.
S. В/в по 1 флакону
Фармакологічні властивості
Доксорубіцин має високу протипухлинну та протилейкозну активність. За механізмом дії близький до рубоміцину, має здатність інтеркалювати (пошкоджувати) ДНК (дезоксирибонуклеїнову кислоту - складову частину ядра клітини, відповідальну за перенесення спадкової інформації клітин). Надає пригнічуючий вплив на кровотворення. Має імуносупресивну (пригнічуючу імунні /захисні/ сили організму) активність.
Фармакодинаміка
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Фармакокінетика
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Доксорубіцин вводять строго в/в. Перед застосуванням вміст флакона (10 мг доксорубіцину) розчиняють у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або води для ін'єкцій (концентрація - 2 мг/мл). Ін'єкція повинна тривати не менше 2-5 хвилин. При найменших ознаках потрапляння препарату під шкіру вливання слід негайно припинити і вибрати для ін'єкції іншу вену.
Препарат вводять в/в в одному з наступних режимів:
по 20-30 мг/м протягом трьох днів, інтервали між курсами становлять 3-4 тижні;
по 20-30 мг/м в 1-й, 8-й і 15-й дні курсу, курси повторюють з інтервалом в 3-4 тижні;
по 60-75 мг/м одноразово з повтореннями курсу кожні 3 тижні. У складі комбінованої терапії зазвичай препарат застосовується в дозі 25-50 мг/м2 кожні 3-4 тижні.
Дітям препарат вводять в/в в дозі 30 мг/м /добу протягом 3 днів кожні 4 тижні.
При лікуванні раку сечового міхура доксорубіцин вводиться внутрішньоміхурово. Рекомендована доза доксорубіцину для внутрішньоміхурового введення - 30-50 мг на інстиляцію, з інтервалами між введеннями від 1 тижня до 1 місяця. Рекомендована концентрація розчину - 1 мг/1 мл води для ін'єкцій. Після завершення інстиляції, для забезпечення рівномірного впливу препарату на слизову оболонку сечового міхура, пацієнти повинні перевертатися з боку на бік кожні 15 хв. Препарат повинен знаходитися в сечовому міхурі протягом 1-2 год, після чого хворий повинен його спорожнити. Щоб уникнути надмірного розведення препарату сечею пацієнтам слід утримуватися від прийому рідини протягом 12 год перед інстиляцією. Системна абсорбція доксорубіцину при інстиляції в сечовий міхур дуже низька. При проявах місцевої токсичної дії (хімічний цистит, який може проявлятися дизурією, поліурією, ніктурією, болісним сечовипусканням, гематурією, дискомфортом в області сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу, призначену для інстиляції, слід додатково розчинити в 50-100 мл 0.9 % розчину хлориду натрію. Особливу увагу слід приділити проблемам, пов'язаним з катетеризацією (наприклад, при обструкції сечовипускального каналу, обумовленої масивними внутрішньоміхуровими пухлинами).
Рекомендується призначення більш низьких доз або збільшення інтервалів між циклами у пацієнтів, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а також у дітей, пацієнтів похилого віку, пацієнтів з ожирінням (якщо маса тіла становить понад 130% від "ідеальної", відзначається зниження системного кліренсу доксорубіцину) і у пацієнтів з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку.
При призначенні доксорубіцину пацієнтам з порушеннями функції печінки слід врахувати, що у разі підвищення рівня білірубіну в 2-3 рази дозу доксорубіцину знижують на 50-75%, відповідно. При числі лейкоцитів менше 3.3 – 3.5x109/л і тромбоцитів менше 100-149x109/л дозу зменшують на 50% і 75% відповідно.
Сумарна доза доксорубіцину для дорослих не повинна перевищувати 500-550 мг/м2. У хворих, які раніше отримували променеву терапію на область легень і середостіння або лікувалися іншими кардіотоксичними препаратами, сумарна доза доксорубіцину не повинна бути більше 400 мг/м2.
Препарат вводять в/в в одному з наступних режимів:
по 20-30 мг/м протягом трьох днів, інтервали між курсами становлять 3-4 тижні;
по 20-30 мг/м в 1-й, 8-й і 15-й дні курсу, курси повторюють з інтервалом в 3-4 тижні;
по 60-75 мг/м одноразово з повтореннями курсу кожні 3 тижні. У складі комбінованої терапії зазвичай препарат застосовується в дозі 25-50 мг/м2 кожні 3-4 тижні.
Дітям препарат вводять в/в в дозі 30 мг/м /добу протягом 3 днів кожні 4 тижні.
При лікуванні раку сечового міхура доксорубіцин вводиться внутрішньоміхурово. Рекомендована доза доксорубіцину для внутрішньоміхурового введення - 30-50 мг на інстиляцію, з інтервалами між введеннями від 1 тижня до 1 місяця. Рекомендована концентрація розчину - 1 мг/1 мл води для ін'єкцій. Після завершення інстиляції, для забезпечення рівномірного впливу препарату на слизову оболонку сечового міхура, пацієнти повинні перевертатися з боку на бік кожні 15 хв. Препарат повинен знаходитися в сечовому міхурі протягом 1-2 год, після чого хворий повинен його спорожнити. Щоб уникнути надмірного розведення препарату сечею пацієнтам слід утримуватися від прийому рідини протягом 12 год перед інстиляцією. Системна абсорбція доксорубіцину при інстиляції в сечовий міхур дуже низька. При проявах місцевої токсичної дії (хімічний цистит, який може проявлятися дизурією, поліурією, ніктурією, болісним сечовипусканням, гематурією, дискомфортом в області сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу, призначену для інстиляції, слід додатково розчинити в 50-100 мл 0.9 % розчину хлориду натрію. Особливу увагу слід приділити проблемам, пов'язаним з катетеризацією (наприклад, при обструкції сечовипускального каналу, обумовленої масивними внутрішньоміхуровими пухлинами).
Рекомендується призначення більш низьких доз або збільшення інтервалів між циклами у пацієнтів, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а також у дітей, пацієнтів похилого віку, пацієнтів з ожирінням (якщо маса тіла становить понад 130% від "ідеальної", відзначається зниження системного кліренсу доксорубіцину) і у пацієнтів з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку.
При призначенні доксорубіцину пацієнтам з порушеннями функції печінки слід врахувати, що у разі підвищення рівня білірубіну в 2-3 рази дозу доксорубіцину знижують на 50-75%, відповідно. При числі лейкоцитів менше 3.3 – 3.5x109/л і тромбоцитів менше 100-149x109/л дозу зменшують на 50% і 75% відповідно.
Сумарна доза доксорубіцину для дорослих не повинна перевищувати 500-550 мг/м2. У хворих, які раніше отримували променеву терапію на область легень і середостіння або лікувалися іншими кардіотоксичними препаратами, сумарна доза доксорубіцину не повинна бути більше 400 мг/м2.
Показання
- гострий лімфобластний і мієлобластний лейкози, хронічний лімфолейкоз, мієломна хвороба, лімфогранулематоз, неходжкінська лімфома;
- рак молочної залози;
- рак легені (особливо дрібноклітинний рак), сечового міхура (лікування і профілактика рецидивів після оперативного втручання), щитовидної залози, яєчників;
- остеогенні саркоми і саркоми м'яких тканин;
- саркома Юінга;
- нейробластома;
- пухлина Вільмса, рак ендометрія, саркома Капоші при СНІДі, ретинобластома;
- злоякісна тимома, гепатобластома, первинний гепатоцелюлярний рак;
- інші солідні пухлини: рак ендометрія, шийки матки, злоякісні пухлини яєчка, рак передміхурової залози, рак стравоходу, рак шлунка, рак надниркових залоз, рак печінки і рак підшлункової залози.
- рак молочної залози;
- рак легені (особливо дрібноклітинний рак), сечового міхура (лікування і профілактика рецидивів після оперативного втручання), щитовидної залози, яєчників;
- остеогенні саркоми і саркоми м'яких тканин;
- саркома Юінга;
- нейробластома;
- пухлина Вільмса, рак ендометрія, саркома Капоші при СНІДі, ретинобластома;
- злоякісна тимома, гепатобластома, первинний гепатоцелюлярний рак;
- інші солідні пухлини: рак ендометрія, шийки матки, злоякісні пухлини яєчка, рак передміхурової залози, рак стравоходу, рак шлунка, рак надниркових залоз, рак печінки і рак підшлункової залози.
Протипоказання
- гіперчутливість, (в т. ч. до маніту);
- виражене пригнічення функції кісткового мозку, викликане прийомом інших хіміотерапевтичних препаратів або променевою терапією;
- попереднє лікування антрациклінами в граничних сумарних дозах;
- підвищена чутливість до гідроксибензоатів;
- введення в сечовий міхур: інвазивні пухлини з пенетрацією в стінку сечового міхура, інфекції та запалення сечового міхура і сечовивідних шляхів;
- вагітність, грудне вигодовування.
З обережністю:
- лейкопенія, анемія, тробоцитопенія;
- тяжкі захворювання серця (міокардит, виражені порушення ритму серця, гостра фаза інфаркту міокарда);
- тяжкі порушення функції печінки і нирок, гострий гепатит, білірубінемія, уратний нефроуролітіаз (в т.ч. в анамнезі);
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
- кровотечі;
- туберкульоз;
- паразитарні та інфекційні захворювання бактеріальної природи (в даний час і нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим);
- простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений і підозрюваний) - ризик розвитку тяжкого генералізованого захворювання;
- вік до 2-х років і після 70 років (можливе підвищення частоти кардіотоксичної дії), органічні ураження серця (ризик розвитку кардіотоксичної дії при низьких дозах). У хворих з органічними ураженнями серця кардіотоксичність може розвиватися при більш низьких дозах, ніж гранична сумарна доза, тому проведення терапії доксорубіцином у таких хворих не рекомендується.
- виражене пригнічення функції кісткового мозку, викликане прийомом інших хіміотерапевтичних препаратів або променевою терапією;
- попереднє лікування антрациклінами в граничних сумарних дозах;
- підвищена чутливість до гідроксибензоатів;
- введення в сечовий міхур: інвазивні пухлини з пенетрацією в стінку сечового міхура, інфекції та запалення сечового міхура і сечовивідних шляхів;
- вагітність, грудне вигодовування.
З обережністю:
- лейкопенія, анемія, тробоцитопенія;
- тяжкі захворювання серця (міокардит, виражені порушення ритму серця, гостра фаза інфаркту міокарда);
- тяжкі порушення функції печінки і нирок, гострий гепатит, білірубінемія, уратний нефроуролітіаз (в т.ч. в анамнезі);
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
- кровотечі;
- туберкульоз;
- паразитарні та інфекційні захворювання бактеріальної природи (в даний час і нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим);
- простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений і підозрюваний) - ризик розвитку тяжкого генералізованого захворювання;
- вік до 2-х років і після 70 років (можливе підвищення частоти кардіотоксичної дії), органічні ураження серця (ризик розвитку кардіотоксичної дії при низьких дозах). У хворих з органічними ураженнями серця кардіотоксичність може розвиватися при більш низьких дозах, ніж гранична сумарна доза, тому проведення терапії доксорубіцином у таких хворих не рекомендується.
Особливі вказівки
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Побічні ефекти
- З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, що досягає піку через 10-15 днів після початку лікування (картина крові відновлюється зазвичай на 21-й день після припинення введення), анемія;
- З боку серцево-судинної системи: гостра передсердна і шлуночкова аритмія (в т.ч. загрозливі для життя переважно в перші години після введення); рідко - токсичний міокардит або синдром перикардиту-міокардиту (тахікардія, серцева недостатність, перикардит), що проявляються протягом 1-6 місяців після початку лікування; флебосклероз (при введенні в малі вени або повторному введенні в одну і ту ж вену), приплив крові до обличчя і гіперемія по ходу вени (при занадто швидкому введенні);
- З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит або езофагіт (можуть виникнути через 5-10 днів, особливо при введенні протягом трьох послідовних днів, і призвести до розвитку тяжких інфекцій), виразка в шлунково-кишковому тракті (у пацієнтів з гострим мієлобластним лейкозом на фоні 3-денного курсу доксорубіцину в комбінації з цитарабіном), рідко - анорексія, діарея;
- З боку видільної системи: гіперурикемія, нефропатія (пов'язана з підвищеним утворенням сечової кислоти), червонувате забарвлення сечі (зникає протягом 48 год). При внутрішньоміхуровому введенні - печіння в сечовому міхурі і уретрі, розлади сечовипускання (болісність, утрудненість і т.д.), гематурія;
- З боку нервової системи: периферична невропатія (при в/а введенні доксорубіцину, зазвичай в комбінації з цисплатином);
судоми і кома (в комбінації з цисплатином або вінкристином).
- З боку шкірних покривів: алопеція (повна і зворотна), потемніння підошов, долонь і нігтів, рецидив променевої еритеми, екстравазат, целюліт, некроз підшкірної клітковини (при потраплянні в навколишні тканини);
- З боку органів чуття: рідко - кон'юнктивіт, сльозотеча;
- Алергічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, лихоманка, озноб, анафілактоїдні реакції.
- З боку серцево-судинної системи: гостра передсердна і шлуночкова аритмія (в т.ч. загрозливі для життя переважно в перші години після введення); рідко - токсичний міокардит або синдром перикардиту-міокардиту (тахікардія, серцева недостатність, перикардит), що проявляються протягом 1-6 місяців після початку лікування; флебосклероз (при введенні в малі вени або повторному введенні в одну і ту ж вену), приплив крові до обличчя і гіперемія по ходу вени (при занадто швидкому введенні);
- З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит або езофагіт (можуть виникнути через 5-10 днів, особливо при введенні протягом трьох послідовних днів, і призвести до розвитку тяжких інфекцій), виразка в шлунково-кишковому тракті (у пацієнтів з гострим мієлобластним лейкозом на фоні 3-денного курсу доксорубіцину в комбінації з цитарабіном), рідко - анорексія, діарея;
- З боку видільної системи: гіперурикемія, нефропатія (пов'язана з підвищеним утворенням сечової кислоти), червонувате забарвлення сечі (зникає протягом 48 год). При внутрішньоміхуровому введенні - печіння в сечовому міхурі і уретрі, розлади сечовипускання (болісність, утрудненість і т.д.), гематурія;
- З боку нервової системи: периферична невропатія (при в/а введенні доксорубіцину, зазвичай в комбінації з цисплатином);
судоми і кома (в комбінації з цисплатином або вінкристином).
- З боку шкірних покривів: алопеція (повна і зворотна), потемніння підошов, долонь і нігтів, рецидив променевої еритеми, екстравазат, целюліт, некроз підшкірної клітковини (при потраплянні в навколишні тканини);
- З боку органів чуття: рідко - кон'юнктивіт, сльозотеча;
- Алергічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, лихоманка, озноб, анафілактоїдні реакції.
Передозування
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська взаємодія
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська форма
Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін'єкцій
1 фл. доксорубіцину гідрохлорид 10 мг.
Допоміжні речовини: маніт (40 мг).
Флакони (1) - пачки картонні.
1 фл. доксорубіцину гідрохлорид 10 мг.
Допоміжні речовини: маніт (40 мг).
Флакони (1) - пачки картонні.
