МетроКаз

Антиалкогольний, антибактеріальний, протимікробний, протипротозойний, противиразковий, трихомонацидний.

Протипротозойний і протимікробний препарат, похідне 5‑нітроімідазолу. Механізм дії полягає в біохімічному відновленні 5‑нітрогрупи внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів і найпростіших. Відновлена 5‑нітрогрупа взаємодіє з дезоксирибонуклеазою клітини мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій.

Активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Lamblia spp., а також облігатних анаеробів Bacteroides spp. (в т. ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella (P. bivia, P. buccae, P. disiens), і деяких грампозитивних мікроорганізмів (Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.).

До метронідазолу не чутливі аеробні мікроорганізми і факультативні анаероби.

При в/в введенні 500 мг протягом 20 хв Cmax в сироватці крові через 1 год - 35.2 мкг/мл. Концентрація метронідазолу в сироватці крові через 4 год - 33.9 мкг/мл, через 8 год - 25.7 мкг/мл; Cmin при наступному введенні - 18 мкг/мл. Tmax - 30-60 хв, терапевтична концентрація зберігається протягом 6-8 год. При нормальному жовчоутворенні концентрація метронідазолу в жовчі після в/в введення може значно перевищувати концентрацію в плазмі.

Зв'язування з білками крові незначне і не перевищує 10-20%. Метронідазол швидко проникає в тканини (легені, нирки, печінка, шкіра, жовч, спинномозкова рідина, слина, сім'яна рідина, вагінальний секрет), грудне молоко і проходить через плацентарний бар'єр.

Близько 30-60% метронідазолу метаболізується шляхом гідроксилювання, окислення і глюкуронування. Основний метаболіт (2-оксиметронідазол) також має протипротозойну і протимікробну дію.
40-70% метронідазолу виводиться нирками (в незміненому вигляді - близько 35% від прийнятої дози). Т1/2 - 8-10 год.

Для дорослих:

Для дітей:

 Лікування тяжких, загрожуючих життю інфекцій, спричинених анаеробними збудниками, чутливими до Метронідазолу: внутрішньочеревні інфекції (перитоніт, абсцес печінки, після операційні ранові інфекції); інфекції органів малого тазу (в т. ч. ендометрит, абсцес яєчників ); інфекції дихальних шляхів (некротична пневмонія ; емпіема, абсцес легенів ); інфекції центральної нервової системи (абсцес мозку, менінгіт) та інші ( септицемія, газова гангрена, остеомієліт ). Препарат застосовують також для профілактики після операційних інфекцій, спричинених анаеробними збудниками та лікування гострого кишкового амебіазу та амебного абсцесу печінки.

Підвищена чутливість до метронідазолу, інших похідних нітроімідазолу, імідазолам; органічні ураження ЦНС (в т.ч. епілепсія); лейкопенія (в т.ч. в анамнезі); печінкова недостатність (у разі призначення засобу у високих дозах); вагітність, період грудного вигодовування.

З обережністю
Печінкова енцефалопатія, гострі і хронічні захворювання периферичної і центральної нервової системи (ризик ускладнення неврологічної симптоматики), ниркова недостатність.

Оскільки одночасне застосування метронідазолу з алкоголем (етанолом) може чинити дію, аналогічну дії дисульфіраму (гіперемія шкіри, припливи крові до шкіри, блювання, тахікардія), слід попередити пацієнтів про те, що під час лікування і протягом хоча б одного дня після закінчення застосування метронідазолу не слід вживати алкогольні напої або лікарські препарати, що містять етанол.

Слід ретельно зважувати показання для тривалого застосування метронідазолу і при відсутності строгих показань уникати його тривалого застосування. Якщо при наявності строгих показань метронідазол застосовується більш тривало, ніж це зазвичай рекомендується, лікування слід проводити під контролем гематологічних показників (особливо лейкоцитів) і побічних реакцій, таких як периферична або центральна невропатія (парестезії, атаксія, запаморочення, судоми), при появі яких лікування повинно бути припинено.

При лікуванні трихомонадного вагініту у жінок і трихомонадного уретриту у чоловіків необхідно утримуватися від статевих контактів. Обов'язкове одночасне лікування статевих партнерів. Не слід припиняти лікування під час менструацій. Після терапії трихомоніазу слід провести контрольні проби протягом 3 чергових циклів до і після менструації.

Слід з обережністю застосовувати метронідазол у пацієнтів з печінковою енцефалопатією, а також у пацієнтів з гострими або хронічними захворюваннями центральної або периферичної нервової системи через можливий ризик неврологічного погіршення.

Повідомлялося про розвиток важкої гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності (включаючи випадки з летальним наслідком, які дуже швидко розвивалися після початку лікування) у пацієнтів з синдромом Коккейна при лікуванні метронідазолом для системного застосування. Цій категорії пацієнтів метронідазол слід призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик і тільки у разі відсутності альтернативного лікування.

Дослідження функції печінки слід проводити перед початком лікування, під час терапії і після її закінчення до тих пір, поки показники функції печінки не досягнуть нормальних значень, або до тих пір, поки не будуть досягнуті вихідні значення цих показників. Якщо показники функції печінки будуть значно перевищені під час лікування, то застосування засобу слід припинити.

Пацієнтам з синдромом Коккейна слід рекомендувати негайно повідомляти лікаря про розвиток будь-яких симптомів потенційного ураження печінки і припиняти застосування метронідазолу.

Повідомлялося про випадки важких буллезних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз або гострий генералізований екзантематозний пустульоз, після застосування метронідазолу. При розвитку симптомів або ознак цих захворювань лікування засобом слід негайно припинити.

Необхідно враховувати, що метронідазол може іммобілізувати трепонеми, що призводить до хибнопозитивного тесту Нельсона.

Необхідно ретельно обґрунтовувати тривале застосування метронідазолу через можливу мутагенність і канцерогенність.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування метронідазолу доцільно утримуватися від виконання потенційно небезпечних видів робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

• З боку травної системи: біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея; запалення слизової оболонки ротової порожнини (глосит, стоматит), порушення смакових відчуттів ("металевий" присмак у роті), зниження апетиту, анорексія, сухість слизової оболонки ротової порожнини, запор; панкреатит (зворотні випадки); зміна кольору язика/"обкладений" язик (через надмірний ріст грибкової мікрофлори).
• З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
• З боку нервової системи: периферична сенсорна невропатія; головний біль, судоми, запаморочення. Повідомлялося про розвиток енцефалопатії (наприклад, сплутаність свідомості) і підгострого мозочкового синдрому (порушення координації і синергізму рухів, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм і тремор), які піддаються зворотному розвитку після відміни метронідазолу; асептичний менінгіт.
• З боку психіки: психотичні розлади, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації; депресія, безсоння, дратівливість, підвищена збудливість.
• З боку органа зору: перехідні порушення зору, такі як диплопія, міопія, нечіткість зору, зниження гостроти зору, порушення кольорового сприйняття; неврит зорового нерва.
• З боку органа слуху і лабіринтні порушення: порушення слуху/втрата слуху (включаючи нейросенсорну глухоту); шум у вухах.
• З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.
• З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів (ACT і АЛТ, ЩФ), розвиток холестатичного або змішаного гепатиту, гепатоцелюлярного ураження печінки, іноді супроводжуваного жовтяницею. У пацієнтів, які отримували лікування метронідазолом у комбінації з іншими антибіотиками, спостерігалися випадки розвитку печінкової недостатності, що вимагала проведення трансплантації печінки.
• З боку шкіри і підшкірних тканин: висип, свербіж, припливи крові до шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка; пустульозний шкірний висип; гострий генералізований екзантематозний пустульоз; фіксований лікарський висип; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
• З боку сечовидільної системи: можливе фарбування сечі в коричнево-червоний колір, обумовлене наявністю в сечі водорозчинного метаболіту метронідазолу; дизурія, поліурія, цистит, нетримання сечі, кандидоз.
• З боку лабораторних показників і інструментальних досліджень: уплощення зубця Т на ЕКГ.

Загальні реакції: лихоманка, закладеність носа, артралгії, слабкість.

Симптоми
Судоми, периферична нейропатія, нудота, блювання, порушення координації руху.

Лікування
Відміна препарату, симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. Метронідазол виводиться шляхом гемодіалізу.

Повідомлялося про розвиток психотичних реакцій у пацієнтів, які отримували одночасно метронідазол і дисульфірам (інтервал між застосуванням цих лікарських препаратів повинен бути не менше 2 тижнів).
При одночасному застосуванні з етанолом можливе виникнення дисульфірамоподібних реакцій (гіперемія шкіри, припливи крові до шкіри, блювання, тахікардія).

При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (варфарин) - посилення антикоагулянтного ефекту і підвищення ризику розвитку кровотечі, пов'язаної зі зниженням печінкового метаболізму непрямих антикоагулянтів, що може призводити до подовження протромбінового часу. У разі одночасного застосування метронідазолу і непрямих антикоагулянтів потрібен більш частий контроль протромбінового часу і при необхідності корекція доз антикоагулянтів.

При одночасному застосуванні метронідазолу з препаратами літію може підвищуватися концентрація останнього в плазмі крові. При одночасному застосуванні слід контролювати концентрації літію, креатиніну і електролітів в плазмі крові.

При одночасному застосуванні метронідазолу з циклоспорином може підвищуватися концентрація циклоспорину в плазмі крові. У разі необхідності одночасного застосування метронідазолу і циклоспорину слід контролювати концентрації циклоспорину і креатиніну в плазмі крові.
Циметидин інгібує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації в плазмі крові і збільшення ризику розвитку побічних явищ.

Одночасне застосування метронідазолу з лікарськими препаратами, що індукують ізоферменти мікросомального окислення в печінці (фенобарбітал, фенітоїн), може прискорювати виведення метронідазолу, в результаті чого знижується його концентрація в плазмі крові.
Метронідазол зменшує кліренс фторурацилу, приводячи до збільшення його токсичності.
Метронідазол підвищує концентрацію бусульфану в плазмі крові, що може призводити до розвитку важкої токсичної дії бусульфану.

Не рекомендується застосовувати метронідазол з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід).

Сульфаніламіди посилюють протимікробну дію метронідазолу.
Слід уникати одночасного застосування мебендазолу і метронідазолу.
Одночасне введення метронідазолу з іншими розчинами, що містять солі натрію, може призвести до затримки натрію в організмі.

При лабораторних дослідженнях під час застосування метронідазолу можливі труднощі при визначенні активності АСТ, АЛТ, ЛДГ, концентрації тригліцеридів.

Розчин для інфузій, 0,5%.
По 100 мл препарату у флакони з поліпропілену з петлею-тримачем, з градуйованою шкалою на боковій поверхні, закупорені поліпропіленовими кришками з гумовою підкладкою і забезпечені ковпачком з відривним кільцем для відкриття, навареним на флакон.
По одному флакону разом з інструкцією по медичному застосуванню в споживчу упаковку (пачку картонну).

Для стаціонарів
120 флаконів по 100 мл разом з рівною кількістю інструкцій по медичному застосуванню поміщають в групову упаковку (картонну коробку).