Кселода
Xeloda
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Капецитабін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Xeloda" 0,5
D.t.d.: №120 in tab.
S.: По 2 таблетки 2 рази на добу.
D.t.d.: №120 in tab.
S.: По 2 таблетки 2 рази на добу.
Фармакологічні властивості
Кселода – цитостатичний лікарський препарат.
Кселода містить капецитабін – лікарську речовину, похідну фторпіримідину карбамату. Капецитабін не має цитостатичної активності, але в тканинах пухлини при взаємодії з пухлинним антигенним фактором (тимідинфосфорилазою) перетворюється в активний 5-флуороурацил. Таким чином, Кселода чинить вибіркову цитостатичну дію тільки на тканини пухлини, тоді як вплив на здорові тканини мінімальний.
Послідовне перетворення капецитабіну дозволяє створити високі локальні терапевтичні концентрації 5-флуорурацилу (при прийомі препарату Кселода у пацієнтів з раком товстої кишки рівень 5-фторурацилу в пухлині в 3,2 рази перевищував такий у здорових тканинах). Співвідношення цитостатичної речовини в тканинах пухлини і плазмі – 21,4, в здорових тканинах і плазмі – 8,9.
Активність пухлинного антигенного фактора в первинній колоректальній пухлині перевищує таку в здорових тканинах в 4 рази.
В клітинах пухлин молочної залози, товстої кишки, шлунка, яєчника і шийки матки рівень тимідинфосфорилази перевищує такий у здорових клітинах тих же тканин.
Як в здорових клітинах, так і в клітинах пухлини 5-фторурацил метаболізується до 5-фторуридину трифосфату (ФУТФ) і 5-фтор-2-дезоксиуридину монофосфату (ФдУМФ). Ці похідні пошкоджують клітини за різними механізмами. В першу чергу, фолатний кофактор N5,10-метилентетрагідрофолат і ФдУМФ утворюють з тимідилатсинтазою ковалентні третинні комплекси, що призводить до зниження перетворення урацілу в тимідилат (попередник тимідину трифосфату, який необхідний для синтезу ДНК).
Зниження рівня тимідилату призводить до порушення процесу клітинного поділу.
По-друге, в ході синтезу РНК можливе включення ФУТФ замість уридину трифосфату, внаслідок чого відбувається порушення процесингу РНК і синтезу білка.
Після прийому всередину капецитабін повністю всмоктується в кишечнику, метаболізм відбувається в печінці з утворенням 5-дезокси-5-фторцитидину (5-ДФЦТ). Прийом їжі знижує швидкість всмоктування, однак не впливає на ступінь абсорбції. Час досягнення пікової концентрації в плазмі для капецитабіну і його метаболітів становить від 1,5 до 3,34 годин.
Близько 50% незміненого капецитабіну зв'язується з білками плазми, для метаболітів цей показник нижчий.
Під дією цитидиндезамінази 5-ДФЦТ перетворюється в 5-ДФУР (цей процес відбувається в основному в печінці і пухлинних тканинах, які містять цей фермент).
5-ФУ і його активні фосфорильовані похідні створюють високі концентрації в пухлинних тканинах і незначні в здорових, що забезпечує відносну селективність цитостатичної дії.
Активні анаболіти і 5-ФУ метаболізуються до неактивних речовин під дією дигідропіримідиндегідрогенази.
Кселода містить капецитабін – лікарську речовину, похідну фторпіримідину карбамату. Капецитабін не має цитостатичної активності, але в тканинах пухлини при взаємодії з пухлинним антигенним фактором (тимідинфосфорилазою) перетворюється в активний 5-флуороурацил. Таким чином, Кселода чинить вибіркову цитостатичну дію тільки на тканини пухлини, тоді як вплив на здорові тканини мінімальний.
Послідовне перетворення капецитабіну дозволяє створити високі локальні терапевтичні концентрації 5-флуорурацилу (при прийомі препарату Кселода у пацієнтів з раком товстої кишки рівень 5-фторурацилу в пухлині в 3,2 рази перевищував такий у здорових тканинах). Співвідношення цитостатичної речовини в тканинах пухлини і плазмі – 21,4, в здорових тканинах і плазмі – 8,9.
Активність пухлинного антигенного фактора в первинній колоректальній пухлині перевищує таку в здорових тканинах в 4 рази.
В клітинах пухлин молочної залози, товстої кишки, шлунка, яєчника і шийки матки рівень тимідинфосфорилази перевищує такий у здорових клітинах тих же тканин.
Як в здорових клітинах, так і в клітинах пухлини 5-фторурацил метаболізується до 5-фторуридину трифосфату (ФУТФ) і 5-фтор-2-дезоксиуридину монофосфату (ФдУМФ). Ці похідні пошкоджують клітини за різними механізмами. В першу чергу, фолатний кофактор N5,10-метилентетрагідрофолат і ФдУМФ утворюють з тимідилатсинтазою ковалентні третинні комплекси, що призводить до зниження перетворення урацілу в тимідилат (попередник тимідину трифосфату, який необхідний для синтезу ДНК).
Зниження рівня тимідилату призводить до порушення процесу клітинного поділу.
По-друге, в ході синтезу РНК можливе включення ФУТФ замість уридину трифосфату, внаслідок чого відбувається порушення процесингу РНК і синтезу білка.
Після прийому всередину капецитабін повністю всмоктується в кишечнику, метаболізм відбувається в печінці з утворенням 5-дезокси-5-фторцитидину (5-ДФЦТ). Прийом їжі знижує швидкість всмоктування, однак не впливає на ступінь абсорбції. Час досягнення пікової концентрації в плазмі для капецитабіну і його метаболітів становить від 1,5 до 3,34 годин.
Близько 50% незміненого капецитабіну зв'язується з білками плазми, для метаболітів цей показник нижчий.
Під дією цитидиндезамінази 5-ДФЦТ перетворюється в 5-ДФУР (цей процес відбувається в основному в печінці і пухлинних тканинах, які містять цей фермент).
5-ФУ і його активні фосфорильовані похідні створюють високі концентрації в пухлинних тканинах і незначні в здорових, що забезпечує відносну селективність цитостатичної дії.
Активні анаболіти і 5-ФУ метаболізуються до неактивних речовин під дією дигідропіримідиндегідрогенази.
Фармакодинаміка
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Фармакокінетика
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Кселоду слід приймати всередину, запиваючи водою, бажано – не пізніше, ніж через півгодини після прийому їжі.
При проведенні монотерапії колоректального раку, раку молочної залози і раку товстої кишки Кселоду зазвичай призначають 2 рази на день (вранці і ввечері) по 1250 мг/м2 (2500 мг/м2 на день). 14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою.
Одночасно з іншими препаратами призначають наступний режим дозування: Рак молочної залози: 2 рази на день по 1250 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою) одночасно з доцетакселом (внутрішньовенна інфузія протягом 1 години 75 мг/м2 1 раз в 21 день).
Перед введенням доцетакселу показано проведення премедикації; Колоректальний рак і рак шлунка: 2 рази на день по 800-1000 мг/м2 протягом 14 днів з наступним 7-денним перервою, або безперервно по 625 мг/м2 2 рази на день.
Застосування імунобіологічних лікарських засобів на дозу Кселоди впливу не має. Перед введенням оксаліплатину і цисплатину призначають премедикацію і протиблювотні препарати для забезпечення адекватної гідратації. Рекомендована тривалість курсу ад'ювантної терапії раку товстої кишки III стадії становить 6 місяців (8 курсів).
Рекомендовані схеми застосування Кселоди в складі комбінованого лікування: Комбінація з цисплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день.
Цисплатин – 1 раз в 21 день по 80 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу інфузію проводять в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і/або оксаліплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію проводять в перший день циклу.
Оксаліплатин – 130 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, препарат вводять після бевацизумабу; Комбінація з епірубіцином і препаратом платини: Кселода – безперервно 2 рази на день по 625 мг/м2. Епірубіцин – 1 раз в 21 день по 50 мг/м2 внутрішньовенно болюсно, починаючи з першого дня циклу. Препарат платини – 1 раз в 21 день 130 мг/м2 оксаліплатину або 60 мг/м2 цисплатину у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу дозу призначають в перший день циклу;
Комбінація з іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 250 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 800 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 200 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу.
Токсичну дію Кселоди можна усунути проведенням симптоматичного лікування і/або корекцією дози препарату (перервавши курс або знизивши дозу). Після зниження дози збільшувати її в подальшому не можна. У випадках, коли токсичний ефект не становить серйозної загрози для життя пацієнта, терапію можна продовжити в початковій дозі або без переривання курсу (терапію переривають при токсичності 2 і 3 ступеня). При зникненні симптомів токсичності, або її зменшенні до 1 ступеня, лікування препаратом можна відновити в повній дозі або провести його корекцію. При виникненні ознак токсичності 4 ступеня терапію необхідно скасувати або тимчасово перервати до зменшення або купірування симптомів до 1 ступеня, потім прийом Кселоди можна відновити в 1/2 початкової дози. При розвитку небажаних явищ про це слід повідомити лікаря.
При виникненні токсичності середнього або тяжкого ступеня тяжкості потрібно негайно припинити прийом Кселоди. У разі призначення комбінованого лікування при очікуванні відстрочки застосування одного з препаратів терапію починати не слід. Якщо при проведенні комбінованої терапії спостерігаються явища токсичності, не пов'язані, на думку лікаря, з прийомом Кселоди, проводять корекцію викликавшого порушення лікарського засобу без зміни дози Кселоди.
При метастазах в печінці і помірними або легкими функціональними порушеннями печінки зміна початкової дози не потрібна, при цьому такі хворі потребують ретельного спостереження. Безпека і ефективність застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності не вивчалися. Початкову дозу до 75% від 1250 мг/м2 рекомендується знизити при вихідній помірній нирковій недостатності (при кліренсі креатиніну 30-50 мл в хвилину).
При легкому ступені тяжкості ниркової недостатності (при кліренсі креатиніну 51-80 мл в хвилину) корекцію початкової дози проводити не слід. Необхідно враховувати, що в похилому і старечому віці тяжкі небажані явища 3 і 4 ступеня зазвичай розвиваються частіше, ніж у молодих пацієнтів. У зв'язку з цим хворі цієї вікової групи потребують ретельного спостереження.
При одночасному застосуванні з доцетакселом у хворих від 60 років відзначено збільшення частоти розвитку небажаних явищ 3 і 4 ступеня. Для цієї групи пацієнтів початкову дозу Кселоди рекомендується знизити до 75% (2 рази на день по 950 мг/м2). При поєднаному застосуванні з іринотеканом хворим у віці від 65 років початкову дозу Кселоди рекомендується зменшити до 800 мг/м2 2 рази на день.
При проведенні монотерапії колоректального раку, раку молочної залози і раку товстої кишки Кселоду зазвичай призначають 2 рази на день (вранці і ввечері) по 1250 мг/м2 (2500 мг/м2 на день). 14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою.
Одночасно з іншими препаратами призначають наступний режим дозування: Рак молочної залози: 2 рази на день по 1250 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою) одночасно з доцетакселом (внутрішньовенна інфузія протягом 1 години 75 мг/м2 1 раз в 21 день).
Перед введенням доцетакселу показано проведення премедикації; Колоректальний рак і рак шлунка: 2 рази на день по 800-1000 мг/м2 протягом 14 днів з наступним 7-денним перервою, або безперервно по 625 мг/м2 2 рази на день.
Застосування імунобіологічних лікарських засобів на дозу Кселоди впливу не має. Перед введенням оксаліплатину і цисплатину призначають премедикацію і протиблювотні препарати для забезпечення адекватної гідратації. Рекомендована тривалість курсу ад'ювантної терапії раку товстої кишки III стадії становить 6 місяців (8 курсів).
Рекомендовані схеми застосування Кселоди в складі комбінованого лікування: Комбінація з цисплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день.
Цисплатин – 1 раз в 21 день по 80 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу інфузію проводять в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і/або оксаліплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію проводять в перший день циклу.
Оксаліплатин – 130 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, препарат вводять після бевацизумабу; Комбінація з епірубіцином і препаратом платини: Кселода – безперервно 2 рази на день по 625 мг/м2. Епірубіцин – 1 раз в 21 день по 50 мг/м2 внутрішньовенно болюсно, починаючи з першого дня циклу. Препарат платини – 1 раз в 21 день 130 мг/м2 оксаліплатину або 60 мг/м2 цисплатину у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу дозу призначають в перший день циклу;
Комбінація з іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 250 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 800 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 200 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу.
Токсичну дію Кселоди можна усунути проведенням симптоматичного лікування і/або корекцією дози препарату (перервавши курс або знизивши дозу). Після зниження дози збільшувати її в подальшому не можна. У випадках, коли токсичний ефект не становить серйозної загрози для життя пацієнта, терапію можна продовжити в початковій дозі або без переривання курсу (терапію переривають при токсичності 2 і 3 ступеня). При зникненні симптомів токсичності, або її зменшенні до 1 ступеня, лікування препаратом можна відновити в повній дозі або провести його корекцію. При виникненні ознак токсичності 4 ступеня терапію необхідно скасувати або тимчасово перервати до зменшення або купірування симптомів до 1 ступеня, потім прийом Кселоди можна відновити в 1/2 початкової дози. При розвитку небажаних явищ про це слід повідомити лікаря.
При виникненні токсичності середнього або тяжкого ступеня тяжкості потрібно негайно припинити прийом Кселоди. У разі призначення комбінованого лікування при очікуванні відстрочки застосування одного з препаратів терапію починати не слід. Якщо при проведенні комбінованої терапії спостерігаються явища токсичності, не пов'язані, на думку лікаря, з прийомом Кселоди, проводять корекцію викликавшого порушення лікарського засобу без зміни дози Кселоди.
При метастазах в печінці і помірними або легкими функціональними порушеннями печінки зміна початкової дози не потрібна, при цьому такі хворі потребують ретельного спостереження. Безпека і ефективність застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності не вивчалися. Початкову дозу до 75% від 1250 мг/м2 рекомендується знизити при вихідній помірній нирковій недостатності (при кліренсі креатиніну 30-50 мл в хвилину).
При легкому ступені тяжкості ниркової недостатності (при кліренсі креатиніну 51-80 мл в хвилину) корекцію початкової дози проводити не слід. Необхідно враховувати, що в похилому і старечому віці тяжкі небажані явища 3 і 4 ступеня зазвичай розвиваються частіше, ніж у молодих пацієнтів. У зв'язку з цим хворі цієї вікової групи потребують ретельного спостереження.
При одночасному застосуванні з доцетакселом у хворих від 60 років відзначено збільшення частоти розвитку небажаних явищ 3 і 4 ступеня. Для цієї групи пацієнтів початкову дозу Кселоди рекомендується знизити до 75% (2 рази на день по 950 мг/м2). При поєднаному застосуванні з іринотеканом хворим у віці від 65 років початкову дозу Кселоди рекомендується зменшити до 800 мг/м2 2 рази на день.
Показання
Рак молочної залози
· Комбінована терапія з доцетакселом місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включає препарат антрациклінового ряду.
· Монотерапія місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози резистентного до хіміотерапії таксанами або препаратами антрациклінового ряду або при наявності протипоказань до них.
Колоректальний рак
· Ад'ювантна терапія раку товстої кишки III стадії після хірургічного лікування.
· Терапія метастатичного колоректального раку.
Рак шлунка
· Терапія першої лінії поширеного раку шлунка.
· Комбінована терапія з доцетакселом місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включає препарат антрациклінового ряду.
· Монотерапія місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози резистентного до хіміотерапії таксанами або препаратами антрациклінового ряду або при наявності протипоказань до них.
Колоректальний рак
· Ад'ювантна терапія раку товстої кишки III стадії після хірургічного лікування.
· Терапія метастатичного колоректального раку.
Рак шлунка
· Терапія першої лінії поширеного раку шлунка.
Протипоказання
Препарат Кселода протипоказаний пацієнтам з непереносимістю капецитабіну і додаткових компонентів таблеток, а також фторпіримідину і фторурацилу в анамнезі.
Кселода не призначають пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю.
Препарат Кселода не рекомендується призначати пацієнтам, які отримують соривудин або його структурні аналоги.
Даних про застосування препарату у пацієнтів молодше 18 років немає.
Кселода слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, помірною нирковою недостатністю, а також пацієнтів похилого віку.
Кселода не призначають пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю.
Препарат Кселода не рекомендується призначати пацієнтам, які отримують соривудин або його структурні аналоги.
Даних про застосування препарату у пацієнтів молодше 18 років немає.
Кселода слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, помірною нирковою недостатністю, а також пацієнтів похилого віку.
Особливі вказівки
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Побічні ефекти
При застосуванні препарату Кселода побічна дія найчастіше (в 10% випадків) відзначалося розвиток стоматиту, порушень стільця, блювоти, підвищеної сонливості, астенії, втомлюваності і долонно-підошовного синдрому.
Крім того, можливий розвиток таких побічних ефектів:
Травний тракт: виразковий стоматит, порушення апетиту, біль в епігастральній і абдомінальній області, сухість слизової оболонки рота, оральний кандидоз, метеоризм, коліт, дуоденіт, гастрит, езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча. Описані також випадки розвитку холестатичного гепатиту і печінкової недостатності, однак зв'язок з прийомом капецитабіну не встановлено. Шкірні покриви: дерматит, еритема, сухість шкіри, облисіння, шкірний свербіж, порушення пігментації шкіри і нігтів, оніхолізис, реакції світлочутливості, тріщини шкіри. Можливий також розвиток синдрому, подібного до променевого дерматиту.
Загальні побічні ефекти: підвищення температури тіла, астенія, біль в кінцівках, зміна маси тіла, біль в спині, дегідратація, міалгія, артралгія.
Нервова система: порушення сну, парестезії, головний біль, периферична нейропатія, запаморочення, енцефалопатія, сплутаність свідомості, мозочкова симптоматика, депресія. Органи чуття: кон'юнктивіт, порушення смакових відчуттів, сльозотеча.
Дихальна система: задишка, біль в горлі, носова кровотеча, кашель. Судини і серце: набряки, стенокардія, інфаркт міокарда, аритмія, серцева недостатність, тахікардія, міокардіопатія, фібриляція передсердь, шлуночкові екстрасистоли, раптова смерть.
Система крові: анемія, панцитопенія, нейтропенія.
Лабораторні показники: лімфоцитопенія, гранулоцитопенія, гіпербілірубінемія, тромбоцитопенія, гіперкреатинінемія, підвищення активності АСТ/АЛТ і лужної фосфатази, гіперглікемія, гіперкальціємія, зниження рівня натрію, кальцію і калію.
Інфекції та інвазії: інфекційні ускладнення на тлі мієлосупресії, порушень цілісності слизових оболонок і зниження імунітету, місцеві і системні інфекції різної етіології (грибкової, вірусної, бактеріальної), сепсис.
Крім того, можливий розвиток таких побічних ефектів:
Травний тракт: виразковий стоматит, порушення апетиту, біль в епігастральній і абдомінальній області, сухість слизової оболонки рота, оральний кандидоз, метеоризм, коліт, дуоденіт, гастрит, езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча. Описані також випадки розвитку холестатичного гепатиту і печінкової недостатності, однак зв'язок з прийомом капецитабіну не встановлено. Шкірні покриви: дерматит, еритема, сухість шкіри, облисіння, шкірний свербіж, порушення пігментації шкіри і нігтів, оніхолізис, реакції світлочутливості, тріщини шкіри. Можливий також розвиток синдрому, подібного до променевого дерматиту.
Загальні побічні ефекти: підвищення температури тіла, астенія, біль в кінцівках, зміна маси тіла, біль в спині, дегідратація, міалгія, артралгія.
Нервова система: порушення сну, парестезії, головний біль, периферична нейропатія, запаморочення, енцефалопатія, сплутаність свідомості, мозочкова симптоматика, депресія. Органи чуття: кон'юнктивіт, порушення смакових відчуттів, сльозотеча.
Дихальна система: задишка, біль в горлі, носова кровотеча, кашель. Судини і серце: набряки, стенокардія, інфаркт міокарда, аритмія, серцева недостатність, тахікардія, міокардіопатія, фібриляція передсердь, шлуночкові екстрасистоли, раптова смерть.
Система крові: анемія, панцитопенія, нейтропенія.
Лабораторні показники: лімфоцитопенія, гранулоцитопенія, гіпербілірубінемія, тромбоцитопенія, гіперкреатинінемія, підвищення активності АСТ/АЛТ і лужної фосфатази, гіперглікемія, гіперкальціємія, зниження рівня натрію, кальцію і калію.
Інфекції та інвазії: інфекційні ускладнення на тлі мієлосупресії, порушень цілісності слизових оболонок і зниження імунітету, місцеві і системні інфекції різної етіології (грибкової, вірусної, бактеріальної), сепсис.
Передозування
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська взаємодія
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська форма
По 10 таблеток в блістер з плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої.
По 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.
По 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.
