Алексан
Alexan
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Цитозар, Цитарабін, Цитастадин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. Sol. "Alexan" 500 mg/10 ml
D.t.d. № 5 in flac.
S. Внутрішньовенно, по 1 флакону 1 раз на день
D.t.d. № 5 in flac.
S. Внутрішньовенно, по 1 флакону 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Протипухлинний препарат. Належить до групи антиметаболітів піримідинового обміну і є S-фазоспецифічним препаратом. Гальмує синтез ДНК. В результаті фосфорилювання перетворюється в арабінозил цитозинтрифосфат (Ара-ЦТФ), який конкурентно інгібує ДНК-полімеразу. Крім того, є дані, що синтез ДНК інгібується також за рахунок вбудовування цитарабіну в молекулу ДНК і РНК.
Можливий розвиток резистентності до цитарабіну пов'язаний з інгібуванням мембранного транспорту, дефіцитом фосфорилюючих ферментів, підвищеною активністю інактивуючих ферментів, зниженим спорідненням ДНК-полімерази або підвищеним пулом дезокси-ЦТФ. Цитотоксична дія досягається при створенні постійних високих внутрішньоклітинних концентрацій Ара-ЦТФ.
Можливий розвиток резистентності до цитарабіну пов'язаний з інгібуванням мембранного транспорту, дефіцитом фосфорилюючих ферментів, підвищеною активністю інактивуючих ферментів, зниженим спорідненням ДНК-полімерази або підвищеним пулом дезокси-ЦТФ. Цитотоксична дія досягається при створенні постійних високих внутрішньоклітинних концентрацій Ара-ЦТФ.
Фармакодинаміка
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Фармакокінетика
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Спосіб застосування
Для дорослих:
В/в струминно або крапельно, п/к, в/м (зазвичай застосовується тільки для підтримки ремісії), інтратекально. При використанні різних режимів хіміотерапії варіюють схеми і методи застосування.
Перед призначенням препарату рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Середня добова доза — 100–200 мг/м2. Хворим похилого віку або з пониженими резервами кровотворення — 50–70 мг/м2.
Індукція ремісії при гострих лейкозах: у комбінації з іншими протипухлинними препаратами — по 100 мг/м2/добу у вигляді безперервної в/в інфузії протягом 7 днів або 100 мг/м2 в/в кожні 12 год 7 днів. Всього — 4–7 лікувальних курсів. Інтервал між курсами — не менше 14 днів.
Високодозна терапія: при лікуванні лейкозів з поганим прогнозом, а також рефрактерних лейкозів і рецидивів проводиться з використанням цитарабіну в дозі 2–3 г/м2 у вигляді в/в інфузії тривалістю 1–3 год, з 12-годинним інтервалом протягом 2–6 днів, у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
Інтратекальна терапія: при гострому лейкозі доза цитарабіну становить 5–75 мг/м2. Частота введення — від 1 разу на день протягом 4 днів до 1 разу в 4 дні. Найчастіше цитарабін призначають по 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізації показників, за чим слідує ще одне додаткове введення. Дозування і інтервали між введенням препарату залежать від клінічної ситуації.
У зв'язку з тим, що дози і режим введення Алексана залежать від спеціально розроблених схем поліхіміотерапії, в кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури.
При нирковій і печінковій недостатності, якщо застосовуються звичайні дозування, знижувати дозу препарату необхідності немає. Якщо проводиться терапія високими дозами, при їх виборі слід враховувати підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС.
Приготування розчину для інфузій: Алексан у необхідній дозі розбавляють у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози. Концентрація цитарабіну не повинна перевищувати 100 мг/мл.
Для перфузії Алексан може застосовуватися в нерозбавленому вигляді.
Для інтратекального, люмбального і інтравентрикулярного введення можна використовувати оригінальний розчин. Рекомендується спочатку відібрати 5–8 мл спинномозкової рідини, змішати її з розчином для ін'єкції в шприці, а потім отриманий розчин повільно ввести назад. Використання цього шляху введення не пов'язане з ризиком системної токсичної дії.
Перед призначенням препарату рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Середня добова доза — 100–200 мг/м2. Хворим похилого віку або з пониженими резервами кровотворення — 50–70 мг/м2.
Індукція ремісії при гострих лейкозах: у комбінації з іншими протипухлинними препаратами — по 100 мг/м2/добу у вигляді безперервної в/в інфузії протягом 7 днів або 100 мг/м2 в/в кожні 12 год 7 днів. Всього — 4–7 лікувальних курсів. Інтервал між курсами — не менше 14 днів.
Високодозна терапія: при лікуванні лейкозів з поганим прогнозом, а також рефрактерних лейкозів і рецидивів проводиться з використанням цитарабіну в дозі 2–3 г/м2 у вигляді в/в інфузії тривалістю 1–3 год, з 12-годинним інтервалом протягом 2–6 днів, у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
Інтратекальна терапія: при гострому лейкозі доза цитарабіну становить 5–75 мг/м2. Частота введення — від 1 разу на день протягом 4 днів до 1 разу в 4 дні. Найчастіше цитарабін призначають по 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізації показників, за чим слідує ще одне додаткове введення. Дозування і інтервали між введенням препарату залежать від клінічної ситуації.
У зв'язку з тим, що дози і режим введення Алексана залежать від спеціально розроблених схем поліхіміотерапії, в кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури.
При нирковій і печінковій недостатності, якщо застосовуються звичайні дозування, знижувати дозу препарату необхідності немає. Якщо проводиться терапія високими дозами, при їх виборі слід враховувати підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС.
Приготування розчину для інфузій: Алексан у необхідній дозі розбавляють у 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози. Концентрація цитарабіну не повинна перевищувати 100 мг/мл.
Для перфузії Алексан може застосовуватися в нерозбавленому вигляді.
Для інтратекального, люмбального і інтравентрикулярного введення можна використовувати оригінальний розчин. Рекомендується спочатку відібрати 5–8 мл спинномозкової рідини, змішати її з розчином для ін'єкції в шприці, а потім отриманий розчин повільно ввести назад. Використання цього шляху введення не пов'язане з ризиком системної токсичної дії.
Показання
- гострий нелімфобластний і лімфобластний лейкоз (індукція ремісії та як підтримуюча терапія);
- профілактика і лікування нейролейкозу (інтратекальне введення при монотерапії та в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами);
- неходжкінські лімфоми (лікування);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі (лікування).
Високодозна цитарабінова терапія:
- рефрактерні до терапії неходжкінські лімфоми;
- рефрактерний до терапії гострий нелімфобластний і лімфобластний лейкоз, в т.ч. варіанти з несприятливим прогнозом;
- рецидив гострого лейкозу;
- вторинний лейкоз після попередньої хіміо- та/або променевої терапії;
- маніфестний лейкоз після трансформації прелейкозу;
- гострий нелімфобластний лейкоз у пацієнтів віком молодше 60 років (для консолідації ремісії);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі.
- профілактика і лікування нейролейкозу (інтратекальне введення при монотерапії та в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами);
- неходжкінські лімфоми (лікування);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі (лікування).
Високодозна цитарабінова терапія:
- рефрактерні до терапії неходжкінські лімфоми;
- рефрактерний до терапії гострий нелімфобластний і лімфобластний лейкоз, в т.ч. варіанти з несприятливим прогнозом;
- рецидив гострого лейкозу;
- вторинний лейкоз після попередньої хіміо- та/або променевої терапії;
- маніфестний лейкоз після трансформації прелейкозу;
- гострий нелімфобластний лейкоз у пацієнтів віком молодше 60 років (для консолідації ремісії);
- бластний криз при хронічному мієлолейкозі.
Протипоказання
- підвищена чутливість до цитарабіну та інших компонентів препарату;
- анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія не онкологічної етіології (в т.ч. аплазія кісткового мозку); за винятком випадків, коли застосування необхідне «за життєвими» показаннями.
- вагітність і період грудного вигодовування.
З обережністю
слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю (у зв'язку з підвищенням ризику розвитку побічних ефектів, особливо при проведенні високодозної терапії), з лікарсько-індукованим пригніченням кровотворення, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, з гострими інфекційними захворюваннями вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення важких ускладнень і генералізації процесу), захворюваннями, при яких існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз). При лікуванні цитарабіном, як і при застосуванні інших препаратів, що пригнічують імунітет, слід уникати вакцинації живими вакцинами. У пацієнтів старше 60 років застосування високих доз цитарабіну можливе після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
- анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія не онкологічної етіології (в т.ч. аплазія кісткового мозку); за винятком випадків, коли застосування необхідне «за життєвими» показаннями.
- вагітність і період грудного вигодовування.
З обережністю
слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю (у зв'язку з підвищенням ризику розвитку побічних ефектів, особливо при проведенні високодозної терапії), з лікарсько-індукованим пригніченням кровотворення, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, з гострими інфекційними захворюваннями вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення важких ускладнень і генералізації процесу), захворюваннями, при яких існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз). При лікуванні цитарабіном, як і при застосуванні інших препаратів, що пригнічують імунітет, слід уникати вакцинації живими вакцинами. У пацієнтів старше 60 років застосування високих доз цитарабіну можливе після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Особливі вказівки
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Побічні ефекти
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластоз, ретикулоцитопенія. Зниження числа лейкоцитів має двофазний характер, при цьому перше максимальне зниження досягається до 7-9 дня. Потім слідує короткочасне підвищення з максимумом на 12-й день. При другому і більш глибокому зниженні мінімальне число лейкоцитів відзначається в 15-24 дні. У наступні 10 днів кількість лейкоцитів швидко зростає. Зниження числа тромбоцитів відзначається до 5 дня, мінімум відзначається між 12-15 днями. У наступні 10 днів відзначається швидке збільшення кількості тромбоцитів до вихідного рівня. Ступінь тяжкості цих реакцій залежить від дози і схеми введення.
З боку травної системи: нудота, блювання, втрата апетиту, болі в животі, діарея, запалення або виразка слизової оболонки ШКТ (в т.ч. ротова порожнина, пряма кишка, рідше - стравохід). Нудота і блювання найчастіше виникають після швидкого в/в введення. При високодозній терапії (2-3 г/м2) виразки ШКТ можуть мати важкий характер, можливо розвиток некротичного коліту, некрозів тонкої кишки, кістозного пневматозу кишечника, що призводить до перитоніту.
З боку печінки і підшлункової залози: порушення функції печінки, жовтяниця. При високодозній терапії - порушення функції печінки з гіпербілірубінемією, сепсис, абсцес печінки. Повідомлялося також про окремі випадки розвитку тромбозу печінкових вен (синдром Бадда-Кіарі), а також панкреатиту при проведенні високодозної терапії в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
З боку нервової системи: неврит, нейротоксичність, головний біль, запаморочення. Порушення з боку ЦНС в основному відзначаються при проведенні високодозної терапії (переважно виявляються розлади функції головного мозку і мозочка) - ністагм, дизартрія, атаксія, сплутаність свідомості, зміни особистості, сонливість, кома. Порушення з боку ЦНС мають зворотний характер. Також повідомлялося про випадки периферичної моторної і сенсорної невропатії і пізнього прогресуючого висхідного паралічу. В окремих випадках після інтратекального введення відзначалися нудота, блювання, запаморочення, лихоманка, можливо пов'язані з проведенням люмбальної пункції. Також може проявлятися кумулятивна нейротоксичність, особливо при коротких інтервалах між введеннями доз. При інтратекальному введенні препарату були описані окремі випадки некротизуючої лейкоенцефалопатії, параплегії і сліпоти.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт (фотофобія, печіння в очах, виражене сльозотеча), кератит; при високодозній терапії - зворотний виразковий кератит, геморагічний кон'юнктивіт, розлади зору.
З боку кістково-м'язової системи: при високодозній терапії - міалгії і/або артралгії в області шиї і нижніх кінцівок. Описаний одиничний випадок рабдоміолізу.
З боку дихальної системи: біль у горлі, задишка, пневмонія, дифузний інтерстиціальний пневмоніт (при застосуванні в середніх дозах 1 г/м2), прогресуючий респіраторний дистрес-синдром, що призводить до набряку легень і кардіомегалії з можливим летальним результатом (при застосуванні високодозної терапії).
З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія (в т.ч. фатальна при використанні цитарабіну у високих дозах в комбінації з циклофосфамідом), перикардит, транзиторна аритмія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, затримка сечі, гіперурикемія або уратна нефропатія.
Дерматологічні реакції: свербіж, макуло-папульозний або уртикарний висип, поява пігментних плям на шкірі, виразка шкіри, алопеція; рідко - важкий шкірний висип, що призводить до десквамації.
Алергічні реакції: кропив'янка, анафілаксія, набряк.
Місцеві реакції: запалення підшкірно-жирової клітковини в місці ін'єкції.
Інфекційні ускладнення: вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або викликані сапрофітною флорою інфекції будь-якої локалізації (в т.ч. сепсис), зазвичай легкої або середньої тяжкості, але можуть бути важкими і іноді фатальними (їх розвиток обумовлено зниженням імунітету).
Інші: лихоманка, тромбофлебіт; в окремих випадках - синдром неадекватної продукції АДГ.
Через 6-12 год після введення препарату Алексан може розвиватися цитарабіновий синдром: лихоманка, болі в м'язах, болі в кістках, іноді болі в області грудної клітки, плямисто-папульозний висип, кон'юнктивіт, нездужання (встановлена ефективність ГКС).
З боку травної системи: нудота, блювання, втрата апетиту, болі в животі, діарея, запалення або виразка слизової оболонки ШКТ (в т.ч. ротова порожнина, пряма кишка, рідше - стравохід). Нудота і блювання найчастіше виникають після швидкого в/в введення. При високодозній терапії (2-3 г/м2) виразки ШКТ можуть мати важкий характер, можливо розвиток некротичного коліту, некрозів тонкої кишки, кістозного пневматозу кишечника, що призводить до перитоніту.
З боку печінки і підшлункової залози: порушення функції печінки, жовтяниця. При високодозній терапії - порушення функції печінки з гіпербілірубінемією, сепсис, абсцес печінки. Повідомлялося також про окремі випадки розвитку тромбозу печінкових вен (синдром Бадда-Кіарі), а також панкреатиту при проведенні високодозної терапії в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.
З боку нервової системи: неврит, нейротоксичність, головний біль, запаморочення. Порушення з боку ЦНС в основному відзначаються при проведенні високодозної терапії (переважно виявляються розлади функції головного мозку і мозочка) - ністагм, дизартрія, атаксія, сплутаність свідомості, зміни особистості, сонливість, кома. Порушення з боку ЦНС мають зворотний характер. Також повідомлялося про випадки периферичної моторної і сенсорної невропатії і пізнього прогресуючого висхідного паралічу. В окремих випадках після інтратекального введення відзначалися нудота, блювання, запаморочення, лихоманка, можливо пов'язані з проведенням люмбальної пункції. Також може проявлятися кумулятивна нейротоксичність, особливо при коротких інтервалах між введеннями доз. При інтратекальному введенні препарату були описані окремі випадки некротизуючої лейкоенцефалопатії, параплегії і сліпоти.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт (фотофобія, печіння в очах, виражене сльозотеча), кератит; при високодозній терапії - зворотний виразковий кератит, геморагічний кон'юнктивіт, розлади зору.
З боку кістково-м'язової системи: при високодозній терапії - міалгії і/або артралгії в області шиї і нижніх кінцівок. Описаний одиничний випадок рабдоміолізу.
З боку дихальної системи: біль у горлі, задишка, пневмонія, дифузний інтерстиціальний пневмоніт (при застосуванні в середніх дозах 1 г/м2), прогресуючий респіраторний дистрес-синдром, що призводить до набряку легень і кардіомегалії з можливим летальним результатом (при застосуванні високодозної терапії).
З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія (в т.ч. фатальна при використанні цитарабіну у високих дозах в комбінації з циклофосфамідом), перикардит, транзиторна аритмія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, затримка сечі, гіперурикемія або уратна нефропатія.
Дерматологічні реакції: свербіж, макуло-папульозний або уртикарний висип, поява пігментних плям на шкірі, виразка шкіри, алопеція; рідко - важкий шкірний висип, що призводить до десквамації.
Алергічні реакції: кропив'янка, анафілаксія, набряк.
Місцеві реакції: запалення підшкірно-жирової клітковини в місці ін'єкції.
Інфекційні ускладнення: вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або викликані сапрофітною флорою інфекції будь-якої локалізації (в т.ч. сепсис), зазвичай легкої або середньої тяжкості, але можуть бути важкими і іноді фатальними (їх розвиток обумовлено зниженням імунітету).
Інші: лихоманка, тромбофлебіт; в окремих випадках - синдром неадекватної продукції АДГ.
Через 6-12 год після введення препарату Алексан може розвиватися цитарабіновий синдром: лихоманка, болі в м'язах, болі в кістках, іноді болі в області грудної клітки, плямисто-папульозний висип, кон'юнктивіт, нездужання (встановлена ефективність ГКС).
Передозування
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська взаємодія
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій 20 мг/мл, 50 мг/мл
Первинна упаковка
По 5 мл (концентрація 20 мг/мл), 10 мл, 20 мл або 40 мл (концентрація 50 мг/мл) у флакони з безбарвного скла, закупорені пробкою з хлорбутилкаучуку, алюмінієвим ковпачком і закриті пластмасовою кришкою.
Вторинна упаковка
По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
Первинна упаковка
По 5 мл (концентрація 20 мг/мл), 10 мл, 20 мл або 40 мл (концентрація 50 мг/мл) у флакони з безбарвного скла, закупорені пробкою з хлорбутилкаучуку, алюмінієвим ковпачком і закриті пластмасовою кришкою.
Вторинна упаковка
По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
