Кардура

Гіполіпідемічний, гіпотензивний, судинорозширювальний, спазмолітичний.

ДГПЗ
Призначення доксазозину пацієнтам із симптомами ДГПЗ призводить до значного покращення показників уродинаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Цю дію препарату пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у стромі та капсулі передміхурової залози, шийці сечового міхура.

Доведено, що доксазозин є ефективним блокатором підтипу 1А альфа1-адренорецепторів, які складають приблизно 70% від усіх підтипів альфа1-адренорецепторів, що знаходяться в передміхуровій залозі. Цим і пояснюється його дія у пацієнтів з ДГПЗ.
Підтримуючий ефект лікування доксазозином та його безпека доведені при тривалому застосуванні препарату (наприклад до 48 міс).

Артеріальна гіпертензія
Застосування доксазозину у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до значного зниження АТ внаслідок зменшення ОПСС. Поява цього ефекту пов'язана з селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у мережі судин. При прийомі препарату 1 раз на добу клінічно значущий антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год, АТ знижується поступово; максимальний ефект спостерігається зазвичай через 2–6 год після прийому препарату внутрішньо. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією АТ при лікуванні доксазозином було однаковим у положенні лежачи та стоячи.

Відзначено, що на відміну від неселективних альфа1-адреноблокаторів при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивалася. При проведенні підтримуючої терапії підвищення активності реніну плазми крові та тахікардія зустрічаються нечасто.
Доксазозин чинить сприятливий вплив на ліпідний профіль крові, значно підвищуючи співвідношення вмісту ЛПВЩ до загального холестерину та значно знижуючи вміст загальних тригліцеридів і загального холестерину. У зв'язку з цим він має перевагу перед діуретиками та бета-адреноблокаторами, які не впливають сприятливо на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок артеріальної гіпертензії та ліпідного профілю крові з ІХС, нормалізація АТ та концентрації ліпідів на фоні прийому доксазозину призводять до зниження ризику розвитку ІХС.

Спостерігалося, що лікування доксазозином призводило до регресії гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та посилення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, встановлено, що доксазозин підвищує чутливість до інсуліну у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози.

Доксазозин не має побічних метаболічних ефектів і може застосовуватися у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, лівошлуночковою недостатністю та подагрою.
Дослідження in vitro показали антиоксидантні властивості 6'- та 7'- гідроксиметаболітів доксазозину в концентрації 5 мкмоль.

У контрольованих клінічних дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, лікування доксазозином супроводжувалося покращенням еректильної функції. Крім того, у пацієнтів, які отримували доксазозин, нові порушення еректильної функції відзначалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували антигіпертензивні засоби.

Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; Tmax в крові досягається приблизно через 2 год.
Доксазозин приблизно на 98% зв'язується з білками плазми крові.

Первинними шляхами метаболізму доксазозину є O-деметилювання та гідроксилювання.
Виведення з плазми крові є двофазним, з кінцевим T1/2 22 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Доксазозин піддається активній біотрансформації; лише менше 5% дози виводиться в незміненому вигляді.

Застосування у особливих груп пацієнтів
За даними фармакокінетичних досліджень, у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату суттєво не відрізняється від такої у пацієнтів більш молодого віку з нормальною функцією нирок.

Існують лише обмежені дані, отримані у пацієнтів з порушеною функцією печінки, про вплив препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад циметидин). У клінічному дослідженні у 12 пацієнтів з помірним порушенням функції печінки одноразове застосування доксазозину супроводжувалося збільшенням AUC на 43% та зниженням істинного перорального кліренсу на 40%. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні доксазозину, так само як і інших ЛЗ, повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушеннями функції печінки

Для дорослих:

Для дітей:

• доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ);
• для лікування затримки відтоку сечі та інших симптомів, пов'язаних з ДГПЗ;
• артеріальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії).

• підвищена чутливість до хіназолінів, доксазозину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату;
• дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
• вік до 18 років;
• тяжка печінкова недостатність у зв'язку з відсутністю досвіду застосування у цієї категорії пацієнтів;
• інфекції сечовивідних шляхів;
• анурія;
• прогресуюча ниркова недостатність;
• гіпотензія та схильність до ортостатичних порушень (в т.ч. в анамнезі);
• супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхів;
• камені в сечовому міхурі.

З обережністю: мітральний та аортальний стеноз, серцева недостатність з підвищенням хвилинного викиду, правошлуночкова недостатність, обумовлена емболією легеневої артерії або ексудативним перикардитом, лівошлуночкова недостатність з низьким тиском наповнення, порушення мозкового кровообігу, похилий вік, одночасне застосування з інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ-5), оскільки може виникати симптоматична гіпотензія, печінкова недостатність.

Після прийому доксазозину в початковій дозі можливий розвиток ортостатичної гіпотензії (феномен першої дози), особливо в положенні стоячи. Частіше такий стан спостерігається у пацієнтів з гіповолемією, дефіцитом натрію, у осіб похилого віку. У зв'язку з цим початкову дозу рекомендується приймати перед сном.
Доксазозин слід застосовувати з обережністю у літніх пацієнтів у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії. З віком збільшується ризик виникнення запаморочення, порушення зору та непритомності.

Пацієнта необхідно проінформувати про збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при жаркій погоді.
У пацієнтів з ДГПЗ доксазозин можна призначати як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному АТ. При застосуванні у пацієнтів з ДГПЗ з нормальним АТ зміна останнього незначна. При цьому у пацієнтів з поєднанням артеріальної гіпертензії та ДГПЗ можливе застосування в монотерапії.

Перед початком терапії ДГПЗ необхідно виключити її ракове переродження. Доксазозин не впливає на концентрацію простатоспецифічного антигену (ПСА) в плазмі крові.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні доксазозину, так само як і інших лікарських засобів, повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки. Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (варіант синдрому "вузького зіниці") спостерігався у деяких пацієнтів при проведенні операції з приводу катаракти, які отримують або отримували лікування α1-адреноблокаторами. Необхідно попередити хірурга про те, що пацієнт приймає α1-адреноблокатори на даний момент або приймав раніше до операції.
Пріапізм. Повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму на фоні терапії α1-адренорецепторами, в т.ч. доксазозином. У разі збереження ерекції протягом більше 4 год слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія пріапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції.
Клінічний досвід застосування доксазозину у дітей відсутній.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
На початку терапії або при збільшенні дози доксазозину можливе різке зниження АТ, внаслідок чого може розвинутися запаморочення. У зв'язку з цим необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин: нечасто - анорексія; рідко - подагра, підвищений апетит.

З боку психіки: часто - збудження, занепокоєння, безсоння; нечасто - депресія.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, головний біль; часто - парестезії, постуральне запаморочення (після прийому першої дози можливе виражене зниження АТ, яке може призвести до ортостатичного запаморочення, у важких випадках, особливо при швидкому переході з положення "лежачи" в положення "стоячи" або в положення "сидячи" - до непритомності), сонливість; нечасто - гіпестезії, непритомність, тремор.

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - інфекції дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку органу зору: часто - порушення кольорового сприйняття; нечасто - синдром атонічної райдужки.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто - вертиго; нечасто - шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія; нечасто - припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження АТ, постуральна гіпотензія; рідко - стенокардія, інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму; дуже рідко - брадикардія, артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи: часто - задишка, риніт; нечасто - кашель, носова кровотеча; дуже рідко - загострення наявного бронхоспазму.

З боку травної системи: часто - нудота, біль у животі, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто - метеоризм, запор, гастроентерит, блювання; частота невідома - порушення смаку.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - холестаз, гепатит, жовтяниця, підвищення активності трансаміназ печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, шкірний свербіж, шкірний висип, пурпура; дуже рідко - кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - артралгія, біль у спині, м'язові спазми, м'язова слабкість, міалгія.

З боку сечовивідної системи: часто - цистит, нетримання сечі; нечасто - часте сечовипускання, поліурія; дуже рідко - дизурія, гематурія, ніктурія.

З боку репродуктивної системи: нечасто - імпотенція; дуже рідко - гінекомастія, пріапізм, ретроградна еякуляція.

Інші: часто - астенія, набряки нижніх кінцівок, втомлюваність, слабкість; нечасто - болі різної локалізації, збільшення маси тіла.

Симптоми: виражене зниження АТ, іноді супроводжується непритомністю.

Лікування: необхідно негайно покласти пацієнта на спину та підняти ноги, за необхідності провести симптоматичну терапію. Зв'язування доксазозину з білками плазми крові високе, тому діаліз неефективний.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами можливе взаємне посилення ефектів.

При одночасному застосуванні з інгібіторами ФДЕ5 (силденафіл, тадалафіл, варденафіл) у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії.

Не рекомендується приймати доксазозин одночасно з іншими блокаторами α1-адренорецепторів.

При одночасному застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів існує певний ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з нітратами, засобами для загальної анестезії, трициклічними антидепресантами, етанолом можливе посилення гіпотензивного ефекту.

При одночасному застосуванні засобів, що впливають на швидкість метаболізму в печінці, можливе уповільнення або прискорення метаболізму доксазозину.

НПЗП (особливо індометацин), естрогени та симпатоміметичні засоби можуть знижувати гіпотензивну дію доксазозину. Усунення альфа-адреностимулюючих ефектів епінефрину (адреналіну), доксазозин може призводити до тахікардії та артеріальної гіпотензії.

При одночасному прийомі з силденафілом для лікування легеневої гіпертензії підвищується ризик ортостатичної гіпотензії.

Таблетки, 1 мг, 2 мг і 4 мг.
По 7, 10 або 14 таблеток у блістері з алюмінію/ПВХ/ПВДХ.
2 блістери по 7 таблеток, 1 блістер по 14 таблеток або 3 блістери по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття.