Лейкомакс
Leukomax
Аналоги (дженерики, синоніми)
Молграмостим, Неостим
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp: "Leukomax" 0.0015
D.t.d. № 6 in flac.
S. По 1 флакону 1 р/день, підшкірно
D.t.d. № 6 in flac.
S. По 1 флакону 1 р/день, підшкірно
Фармакологічні властивості
Чинить виражений вплив на кровотворення і функціональну активність лейкоцитів. Стимулює проліферацію і диференціацію попередників кровотворних клітин. Стимулює ріст гранулоцитів, моноцитів, T-лімфоцитів, не впливаючи на ріст B-лімфоцитів.
Збільшує вміст зрілих клітин і їх функціональну активність - посилює фагоцитоз, збільшує ступінь вираженості "респіраторного вибуху" (забезпечуючи утворення 90% активних форм кисню і є одним з найважливіших механізмів фагоцитозу), підвищує цитотоксичність щодо злоякісних клітин. Індукує формування колонієутворюючих одиниць гранулоцитів і макрофагів. Здатний посилювати експресію антигенів II класу HLA на моноцитах і збільшувати продукцію антитіл.
При мієлодиспластичних синдромах ефективно нормалізує мієлопоез. Зменшує час відновлення мієлоїдного кровотворення після трансплантації кісткового мозку у пацієнтів з гострим лейкозом, не впливаючи при цьому на загальну виживаність і час до розвитку рецидиву. Усуває лейкопенію після хіміотерапії, достовірно зменшуючи частоту глибокої нейтропенії та інфекційних ускладнень, знижує потребу в антибіотикотерапії і забезпечує можливість інтенсифікації хіміотерапії. Збільшує безрецидивну виживаність хворих з резистентними лімфомами.
Після одноразового парентерального введення дія проявляється через 2-4 год і досягає піка через 8-16 год.
Збільшує вміст зрілих клітин і їх функціональну активність - посилює фагоцитоз, збільшує ступінь вираженості "респіраторного вибуху" (забезпечуючи утворення 90% активних форм кисню і є одним з найважливіших механізмів фагоцитозу), підвищує цитотоксичність щодо злоякісних клітин. Індукує формування колонієутворюючих одиниць гранулоцитів і макрофагів. Здатний посилювати експресію антигенів II класу HLA на моноцитах і збільшувати продукцію антитіл.
При мієлодиспластичних синдромах ефективно нормалізує мієлопоез. Зменшує час відновлення мієлоїдного кровотворення після трансплантації кісткового мозку у пацієнтів з гострим лейкозом, не впливаючи при цьому на загальну виживаність і час до розвитку рецидиву. Усуває лейкопенію після хіміотерапії, достовірно зменшуючи частоту глибокої нейтропенії та інфекційних ускладнень, знижує потребу в антибіотикотерапії і забезпечує можливість інтенсифікації хіміотерапії. Збільшує безрецидивну виживаність хворих з резистентними лімфомами.
Після одноразового парентерального введення дія проявляється через 2-4 год і досягає піка через 8-16 год.
Фармакодинаміка
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Фармакокінетика
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дози і схема введення препарату залежать від показань і перебігу патологічного процесу.
При лейкопеніях (зниженні рівня лейкоцитів у крові), обумовлених інфекціями (включаючи СНІД) препарат призначають у дозі 1-5 мкг/кг один раз на день підшкірно. У хворих на СНІД, яким проводиться лікування зидовудином або комбінацією зидовудина і альфа-інтерферону, лейкомакс призначають у дозі 1-3 мкг/кг підшкірно. Підвищення числа лейкоцитів відзначається через 2-4 дні лікування. Надалі, для підтримання бажаного рівня лейкоцитів (зазвичай менше 10000/мм куб.) добову дозу лейкомаксу коригують кожні 3-5 днів.
Як доповнення до лікування ганцикловіром цитомегаловірусного ретиніту лейкомакс призначають у дозі 5 мкг/кг один раз на день підшкірно. Після введення п'ятої дози препарату його дозу коригують для підтримання числа нейтрофілів і лейкоцитів у крові на достатньому рівні (число нейтрофілів - не менше 1000/мм куб., число лейкоцитів - не більше 1000/мм куб.).
Розчин лейкомаксу слід готувати безпосередньо перед введенням. Для приготування розчину для підшкірного введення додати у флакон, що містить лейкомакс, 1 мл бактеріостатичної води для ін'єкцій або стерильної води для ін'єкцій. Обережно перемішати до повного розчинення порошку. Для приготування розчину для внутрішньовенного введення розчинити в 1 мл стерильної води для ін'єкцій вміст кожного з необхідної кількості флаконів ліофілізованого (висушеного шляхом заморожування у вакуумі) порошку. Отриманий розчин препарату далі розвести фізіологічним розчином або 5% розчином глюкози. Використовується зазвичай 25, 50 або 100 мл розчину таким чином, щоб остаточна концентрація лейкомаксу в ньому була не менше 7 мкг/мл. Даний розчин препарату придатний до застосування, принаймні, протягом 24 год після приготування (при зберіганні в холодильнику). Щоб уникнути втрати лейкомаксу в результаті адсорбції (поглинання) на компонентах інфузійної системи слід використовувати наступні системи: набір для внутрішньовенного вливання Травенол 2С001, Інтрафікс Ейр енд Інфузіонгерат R87 Pluc (Німеччина), Суплі (Souplix, Франція), Травенол С0334 і Стеріфлекс (Великобританія), Інтравіс Ейр Євроклапп-ISO і Солусет (Іспанія) і Лінфосол (Італія). Не рекомендується використання системи Порт-А-Кат (Фармація) через значну адсорбцію лейкомаксу на її компонентах. Рекомендується застосовувати в системі для внутрішньовенного введення лейкомаксу фільтр з низькою здатністю до зв'язування білка з діаметром пор від 0,2 до 0,22 мкм (наприклад, MiliporeDurapore). Слід візуально оцінювати колір і однорідність (відсутність часток) розчину лейкомаксу перед його внутрішньовенним введенням.
Після розчинення в бактеріостатичній воді для ін'єкцій розчин лейкомаксу можна використовувати протягом тижня, якщо він зберігається при температурі +2-+8 °С. Розчин лейкомаксу можна заморозити, у такому стані він стійкий протягом 28 днів. Заморожений препарат можна розморожувати і повторно заморожувати не більше двох разів.
Після розчинення в стерильній воді для ін'єкцій •лейкомакс повинен використовуватися протягом 24 год за умови зберігання в холодильнику при температурі +2-+8 °С. Невикористаний розчин лейкомаксу слід викинути.
При лейкопеніях (зниженні рівня лейкоцитів у крові), обумовлених інфекціями (включаючи СНІД) препарат призначають у дозі 1-5 мкг/кг один раз на день підшкірно. У хворих на СНІД, яким проводиться лікування зидовудином або комбінацією зидовудина і альфа-інтерферону, лейкомакс призначають у дозі 1-3 мкг/кг підшкірно. Підвищення числа лейкоцитів відзначається через 2-4 дні лікування. Надалі, для підтримання бажаного рівня лейкоцитів (зазвичай менше 10000/мм куб.) добову дозу лейкомаксу коригують кожні 3-5 днів.
Як доповнення до лікування ганцикловіром цитомегаловірусного ретиніту лейкомакс призначають у дозі 5 мкг/кг один раз на день підшкірно. Після введення п'ятої дози препарату його дозу коригують для підтримання числа нейтрофілів і лейкоцитів у крові на достатньому рівні (число нейтрофілів - не менше 1000/мм куб., число лейкоцитів - не більше 1000/мм куб.).
Розчин лейкомаксу слід готувати безпосередньо перед введенням. Для приготування розчину для підшкірного введення додати у флакон, що містить лейкомакс, 1 мл бактеріостатичної води для ін'єкцій або стерильної води для ін'єкцій. Обережно перемішати до повного розчинення порошку. Для приготування розчину для внутрішньовенного введення розчинити в 1 мл стерильної води для ін'єкцій вміст кожного з необхідної кількості флаконів ліофілізованого (висушеного шляхом заморожування у вакуумі) порошку. Отриманий розчин препарату далі розвести фізіологічним розчином або 5% розчином глюкози. Використовується зазвичай 25, 50 або 100 мл розчину таким чином, щоб остаточна концентрація лейкомаксу в ньому була не менше 7 мкг/мл. Даний розчин препарату придатний до застосування, принаймні, протягом 24 год після приготування (при зберіганні в холодильнику). Щоб уникнути втрати лейкомаксу в результаті адсорбції (поглинання) на компонентах інфузійної системи слід використовувати наступні системи: набір для внутрішньовенного вливання Травенол 2С001, Інтрафікс Ейр енд Інфузіонгерат R87 Pluc (Німеччина), Суплі (Souplix, Франція), Травенол С0334 і Стеріфлекс (Великобританія), Інтравіс Ейр Євроклапп-ISO і Солусет (Іспанія) і Лінфосол (Італія). Не рекомендується використання системи Порт-А-Кат (Фармація) через значну адсорбцію лейкомаксу на її компонентах. Рекомендується застосовувати в системі для внутрішньовенного введення лейкомаксу фільтр з низькою здатністю до зв'язування білка з діаметром пор від 0,2 до 0,22 мкм (наприклад, MiliporeDurapore). Слід візуально оцінювати колір і однорідність (відсутність часток) розчину лейкомаксу перед його внутрішньовенним введенням.
Після розчинення в бактеріостатичній воді для ін'єкцій розчин лейкомаксу можна використовувати протягом тижня, якщо він зберігається при температурі +2-+8 °С. Розчин лейкомаксу можна заморозити, у такому стані він стійкий протягом 28 днів. Заморожений препарат можна розморожувати і повторно заморожувати не більше двох разів.
Після розчинення в стерильній воді для ін'єкцій •лейкомакс повинен використовуватися протягом 24 год за умови зберігання в холодильнику при температурі +2-+8 °С. Невикористаний розчин лейкомаксу слід викинути.
Показання
Лікування і профілактика лейкопенії, в тому числі агранулоцитозу і нейтропенії:
- при проведенні протипухлинної хіміотерапії;
- у пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом;
- у пацієнтів з апластичною анемією;
- при пересадці кісткового мозку;
- при різних інфекціях (включаючи ВІЛ-інфекцію);
- при нейтропенії, викликаній ганцикловіром, в процесі лікування цитомегаловірусного ретиніту у хворих на СНІД.
- при проведенні протипухлинної хіміотерапії;
- у пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом;
- у пацієнтів з апластичною анемією;
- при пересадці кісткового мозку;
- при різних інфекціях (включаючи ВІЛ-інфекцію);
- при нейтропенії, викликаній ганцикловіром, в процесі лікування цитомегаловірусного ретиніту у хворих на СНІД.
Протипоказання
- гіперчутливість;
- тромбоцитопенічна пурпура (аутоімунного генезу, в анамнезі), мієлолейкози.
З обережністю. Вагітність, період лактації, вік до 18 років.
- тромбоцитопенічна пурпура (аутоімунного генезу, в анамнезі), мієлолейкози.
З обережністю. Вагітність, період лактації, вік до 18 років.
Особливі вказівки
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Побічні ефекти
- З боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, діарея, рідко - стоматит, біль у животі.
- З боку нервової системи: слабкість, астенія, рідко - головний біль, запаморочення, судоми, парестезії, підвищення внутрішньочерепного тиску, сплутаність свідомості.
- З боку ССС: розвиток або погіршення СН, набряк легень, суправентрикулярні аритмії, зниження АТ, полісерозит (плеврит, перикардит і ін.).
- Алергічні реакції: шкірний висип, рідко - свербіж, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія.
- З боку дихальної системи: задишка, можливо диспное.
- Лабораторні показники: тромбоцитопенія, зниження Hb і гіпоальбумінемія.
- Інші: гіперпірексія, рідко - болі в грудях і кістках, периферичні набряки.
- З боку нервової системи: слабкість, астенія, рідко - головний біль, запаморочення, судоми, парестезії, підвищення внутрішньочерепного тиску, сплутаність свідомості.
- З боку ССС: розвиток або погіршення СН, набряк легень, суправентрикулярні аритмії, зниження АТ, полісерозит (плеврит, перикардит і ін.).
- Алергічні реакції: шкірний висип, рідко - свербіж, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія.
- З боку дихальної системи: задишка, можливо диспное.
- Лабораторні показники: тромбоцитопенія, зниження Hb і гіпоальбумінемія.
- Інші: гіперпірексія, рідко - болі в грудях і кістках, периферичні набряки.
Передозування
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська взаємодія
Даних по цьому розділу немає. Наразі ми обробляємо інформацію, будь ласка поверніться пізніше.
Лікарська форма
Ліофілізований (зневоднений шляхом заморожування у вакуумі) порошок у флаконах, що містять по 50, 150, 400, 500, 700 або 1500 мкг препарату.
