Гідрохлортіазид
Hydrochlorothiazidum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Дихлотиазид, Гіпотіазид, Ланоретик
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Hydrochlorothiazidi 0,025 №20
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці вранці.
Rp.: Tab. Hydrochlorothiazidi 0,1 №20
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу вранці.
Бланк рецепта: форма №1
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці вранці.
Rp.: Tab. Hydrochlorothiazidi 0,1 №20
D.t.d. N 1
S. По 1 таблетці 1 раз на добу вранці.
Бланк рецепта: форма №1
Фармакологічні властивості
Гіпотензивний, діуретичний.
Фармакодинаміка
Тіазидний діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору та води в дистальних канальцях нефрона. Збільшує виведення іонів калію, магнію, бікарбонату; затримує в організмі іони кальцію. Діуретичний ефект настає через 2 год, досягає максимуму через 4 год і триває до 12 год. Сприяє зниженню підвищеного АТ. Крім того, зменшує поліурію у хворих на нецукровий діабет (механізм дії остаточно не з'ясований). У ряді випадків знижує внутрішньоочний тиск при глаукомі.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо 60-80% дози абсорбується з ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі - 1.5-3 год. Гідрохлортіазид накопичується в еритроцитах. У фазі виведення його концентрація в еритроцитах у 3-9 разів більша, ніж у плазмі. Зв'язування з білками плазми - 40-70%. Vd у термінальній фазі виведення становить 3-6 л/кг (що еквівалентно 210-420 л при масі тіла 70 кг).
Гідрохлортіазид метаболізується у дуже малій мірі. Його єдиним виявленим у слідових кількостях метаболітом є 2-аміно-4-хлоро-М-бензендісульфонамід.
Виведення гідрохлортіазиду з плазми має двофазний характер: T1/2 у початковій фазі становить 2 год, у термінальній фазі - близько 10 год. У пацієнтів з нормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками. В цілому 50-75% прийнятої внутрішньо дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.
У пацієнтів похилого віку та при порушеннях функції нирок кліренс гідрохлортіазиду суттєво знижується, що призводить до значного збільшення його концентрації в плазмі крові. Зниження кліренсу, відзначене у літніх хворих, ймовірно, пов'язане з погіршенням функції нирок. У хворих з цирозом печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазиду не відзначається.
Гідрохлортіазид метаболізується у дуже малій мірі. Його єдиним виявленим у слідових кількостях метаболітом є 2-аміно-4-хлоро-М-бензендісульфонамід.
Виведення гідрохлортіазиду з плазми має двофазний характер: T1/2 у початковій фазі становить 2 год, у термінальній фазі - близько 10 год. У пацієнтів з нормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками. В цілому 50-75% прийнятої внутрішньо дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.
У пацієнтів похилого віку та при порушеннях функції нирок кліренс гідрохлортіазиду суттєво знижується, що призводить до значного збільшення його концентрації в плазмі крові. Зниження кліренсу, відзначене у літніх хворих, ймовірно, пов'язане з погіршенням функції нирок. У хворих з цирозом печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазиду не відзначається.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дозу гідрохлортіазиду встановлює лікар індивідуально. Таблетки слід приймати після їди.
У зв'язку зі збільшенням виведення калію та магнію під час лікування може бути необхідним проведення замісної терапії калієм (К+ < 3,0 ммоль/л) та магнієм.
При набряковому синдромі початкова доза становить 25-75 мг (залежно від клінічної ефективності) 1 раз на добу або 1 раз в 2 дні. Максимальна добова доза – 100 мг.
Як антигіпертензивний засіб Гідрохлортіазид призначати у початковій добовій дозі 25-50 мг на один прийом у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними препаратами.
В окремих випадках ефективне застосування у початковій дозі 12,5* мг. При необхідності дозу підвищувати, але максимальна добова доза не має перевищувати 100 мг на добу.
*При необхідності застосування гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг слід застосовувати препарат з можливістю такого дозування.
Гіпотензивна дія гідрохлортіазиду проявляється протягом 3-4 днів, однак для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3-4 тижнів. Після закінчення лікування гіпотензивний ефект зберігається близько 1 тижня.
При передменструальному набряку звичайна доза становить 25 мг на добу, її слід застосовувати у період від початку прояву симптомів до початку менструації.
При нефрогенному нецукровому діабеті середня терапевтична доза становить 50 мг на добу. У разі необхідності доза може бути підвищена до 100 мг на добу.
Для профілактики утворення конкрементів (каменів) призначати по 50 мг 2 рази на добу.
Для зниження внутрішньоочного тиску при глаукомі призначати по 25 мг 1 раз в 1-6 днів; ефект настає через 24-48 години.
У зв'язку зі збільшенням виведення калію та магнію під час лікування може бути необхідним проведення замісної терапії калієм (К+ < 3,0 ммоль/л) та магнієм.
При набряковому синдромі початкова доза становить 25-75 мг (залежно від клінічної ефективності) 1 раз на добу або 1 раз в 2 дні. Максимальна добова доза – 100 мг.
Як антигіпертензивний засіб Гідрохлортіазид призначати у початковій добовій дозі 25-50 мг на один прийом у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними препаратами.
В окремих випадках ефективне застосування у початковій дозі 12,5* мг. При необхідності дозу підвищувати, але максимальна добова доза не має перевищувати 100 мг на добу.
*При необхідності застосування гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг слід застосовувати препарат з можливістю такого дозування.
Гіпотензивна дія гідрохлортіазиду проявляється протягом 3-4 днів, однак для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3-4 тижнів. Після закінчення лікування гіпотензивний ефект зберігається близько 1 тижня.
При передменструальному набряку звичайна доза становить 25 мг на добу, її слід застосовувати у період від початку прояву симптомів до початку менструації.
При нефрогенному нецукровому діабеті середня терапевтична доза становить 50 мг на добу. У разі необхідності доза може бути підвищена до 100 мг на добу.
Для профілактики утворення конкрементів (каменів) призначати по 50 мг 2 рази на добу.
Для зниження внутрішньоочного тиску при глаукомі призначати по 25 мг 1 раз в 1-6 днів; ефект настає через 24-48 години.
Для дітей:
Добова доза препарату для дітей віком від 2 років становить 1-2 мг/кг маси тіла. Залежно від маси тіла дітям від 2 до 12 років – 37,5-100 мг на добу. Кратність прийому – 1-2 рази на добу.
Після 3 - 5 днів лікування рекомендується зробити перерву на 3 - 5 днів. Як підтримуючу терапію в зазначеній дозі призначають 2 рази на тиждень. При використанні переривчастого курсу лікування з прийомом через 1 - 3 дні або протягом 2 - 3 днів з подальшою перервою зниження ефективності виражено в меншій мірі і побічні ефекти розвиваються рідше.
Після 3 - 5 днів лікування рекомендується зробити перерву на 3 - 5 днів. Як підтримуючу терапію в зазначеній дозі призначають 2 рази на тиждень. При використанні переривчастого курсу лікування з прийомом через 1 - 3 дні або протягом 2 - 3 днів з подальшою перервою зниження ефективності виражено в меншій мірі і побічні ефекти розвиваються рідше.
Показання
Артеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами);
набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, портальна гіпертензія, нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність, затримка рідини при ожирінні), нецукровий діабет;
субкомпенсовані форми глаукоми.
набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, портальна гіпертензія, нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність, затримка рідини при ожирінні), нецукровий діабет;
субкомпенсовані форми глаукоми.
Протипоказання
Гідрохлортіазид не призначають пацієнтам з індивідуальною підвищеною чутливістю до активного компонента препарату та інших тіазидних діуретиків, а також сульфаніламідів. Таблетки Гідрохлортіазид не слід призначати пацієнтам, які страждають на галактоземію, лактазну недостатність і порушення абсорбції глюкозо-галактози.
Препарат не слід призначати пацієнтам, які страждають на виражені порушення функції нирок, анурію, важку форму цукрового діабету та подагру, а також порушення функції печінки. Крім того, не рекомендується призначати препарат Гідрохлортіазид пацієнтам з гіперкальціємією, панкреатитом, а також системним червоним вовчаком (в тому числі в анамнезі).
Гідрохлортіазид заборонено призначати жінкам в першому триместрі вагітності, а також в період лактації. Обережність слід дотримуватися при призначенні препарату Гідрохлортіазид пацієнтам похилого віку, а також пацієнтам, які страждають на виражений атеросклероз судин серця і мозку, цукровий діабет, порушення функції нирок, еклампсію, прееклампсію, а також жінкам з набряками в період вагітності.
Пацієнтам, які протягом довгого часу знаходяться на сонці, слід враховувати, що гідрохлортіазид має фотосенсибілізуючі властивості, і уникати надмірної інсоляції. Гідрохлортіазид може бути призначений тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь пацієнтам, які страждають на порушення обміну ліпідів, підвищення рівня холестерину і тригліцеридів в плазмі крові, а також гіпонатріємією.
Препарат не слід призначати пацієнтам, які страждають на виражені порушення функції нирок, анурію, важку форму цукрового діабету та подагру, а також порушення функції печінки. Крім того, не рекомендується призначати препарат Гідрохлортіазид пацієнтам з гіперкальціємією, панкреатитом, а також системним червоним вовчаком (в тому числі в анамнезі).
Гідрохлортіазид заборонено призначати жінкам в першому триместрі вагітності, а також в період лактації. Обережність слід дотримуватися при призначенні препарату Гідрохлортіазид пацієнтам похилого віку, а також пацієнтам, які страждають на виражений атеросклероз судин серця і мозку, цукровий діабет, порушення функції нирок, еклампсію, прееклампсію, а також жінкам з набряками в період вагітності.
Пацієнтам, які протягом довгого часу знаходяться на сонці, слід враховувати, що гідрохлортіазид має фотосенсибілізуючі властивості, і уникати надмірної інсоляції. Гідрохлортіазид може бути призначений тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь пацієнтам, які страждають на порушення обміну ліпідів, підвищення рівня холестерину і тригліцеридів в плазмі крові, а також гіпонатріємією.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують у пацієнтів з подагрою та цукровим діабетом, при збільшенні тривалості інтервалу QT на ЕКГ, при одночасному застосуванні з препаратами, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасно з препаратами літію, здатними викликати гіпокаліємію, з серцевими глікозидами; при алергічних реакціях на пеніцилін в анамнезі; при системному червоному вовчаку; при ІХС, вираженому атеросклерозі коронарних або церебральних артерій, хронічній серцевій недостатності; при немеланомному раку шкіри в анамнезі; у пацієнтів похилого віку; у II і III триместрах вагітності; у дітей від 3 до 18 років.
У хворих з нирковою недостатністю необхідний систематичний контроль концентрації в плазмі електролітів і КК.
При появі ознак дефіциту калію, а також при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, ГКС і АКТГ показано призначення препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків.
При тривалому застосуванні слід дотримуватися дієти, багатої калієм.
Не рекомендується одночасне застосування діуретиків з НПЗЗ.
У хворих з нирковою недостатністю необхідний систематичний контроль концентрації в плазмі електролітів і КК.
При появі ознак дефіциту калію, а також при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, ГКС і АКТГ показано призначення препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків.
При тривалому застосуванні слід дотримуватися дієти, багатої калієм.
Не рекомендується одночасне застосування діуретиків з НПЗЗ.
Побічні ефекти
- Кров та лімфатична система: лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія з/без пурпури, гемолітична та апластична анемії, зменшення гематокриту, мієлосупресія, лімфаденопатія.
- Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичні набряки (у т.ч. набряки обличчя, губ, язика, гортані, кінцівок, кишкові набряки).
- Порушення метаболізму: гіперурикемія, що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання, порушення балансу електролітів, включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію, гіпомагніємію, гіперкальціємію, підвищення рівнів ліпідів крові; подагра, гіперглікемія, глюкозурія, порушення толерантності до глюкози, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету, гіпохлоремічний алкалоз; підвищення рівнів сечовини та креатиніну, ферментів печінки та білірубіну, холестерину, тригліцеридів у плазмі крові.
- Психічні розлади: неспокій, депресія, порушення сну, сплутаність свідомості, дезорієнтація, сонливість, зміна настрою та психіки, нервозність.
- Нервова система: запаморочення, головний біль, парестезії, судоми, незвична втомлюваність та слабкість, апатія, уповільнення процесу мислення, непритомність, астенія.
- Органи зору: нечіткість зору, ксантопсія, кон'юнктивіт, гостра міопія і вторинна гостра закритокутова глаукома, хоріоїдальний випіт.
- Органи слуху та рівноваги: вертиго, дзвін у вухах.
- Серцево-судинна система: аритмії, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія.
- Дихальна система, органи грудної клітки і середостіння: гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), включаючи пневмоніт і набряк легенів (
- Травна система: анорексія, нудота, блювання, діарея, запор, сухість у роті, посилення спраги, стоматит⁄афтозні язви, глосит, зміна смакових відчуттів, біль/спазм в епігастральній ділянці, панкреатит.
- Гепатобіліарна система: розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, холецистит.
- Шкіра та підшкірна клітковина: шкірний висип, фотосенсибілізація, свербіж, кропив'янка, пурпура, еритродермія, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, шкірні вовчакоподібні реакції, алопеція.
- Опорно-руховий апарат: судоми або біль у м'язах.
- Сечовидільна система: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.
- Новоутворення: немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома і пласкоклітинна карцинома)
- Інші: зниження потенції/імпотенція, підвищення температури тіла, сіалоденіт.
Передозування
Симптоми: дегідратація, виражені електролітні порушення, сплутаність свідомості, сухість у роті, летаргія, м'язова слабкість, сонливість, тахікардія, гіпотензія, олігурія, зниження АТ, шок.
Лікування: індукція блювання, промивання шлунка, в/в введення рідини, електролітів, симптоматична терапія. Специфічний антидот невідомий.
Лікування: індукція блювання, промивання шлунка, в/в введення рідини, електролітів, симптоматична терапія. Специфічний антидот невідомий.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів, недеполяризуючих міорелаксантів їх дія посилюється.
При одночасному застосуванні барбітуратів, діазепаму, етанолу підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з ГКС виникає ризик розвитку гіпокаліємії, а також ортостатичної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ (в т.ч. каптоприлом, еналаприлом) посилюється антигіпертензивна дія.
Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози гідрохлортіазиду, ймовірно, за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторного посилення гіпотензивного ефекту інгібітора АПФ.
Підвищується ризик порушення функції нирок. Не виключається розвиток гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів знижується їх ефективність.
При одночасному застосуванні препаратів кальцію та/або вітаміну D у високих дозах можлива гіперкальціємія і ризик розвитку метаболічного ацидозу внаслідок уповільнення виведення кальцію з сечею під впливом тіазидних діуретиків.
При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку алергічних реакцій, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
При одночасному застосуванні з дигоксином можливо підвищення ризику розвитку глікозидної інтоксикації.
При одночасному застосуванні з індометацином, піроксикамом, напроксеном, фенілбутазоном можливо деяке зменшення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з ірбесартаном можливо розвиток адитивного гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном є повідомлення про розвиток гіпонатріємії.
При одночасному застосуванні з колестиполом, колестираміном зменшується абсорбція і діуретичний ефект гідрохлортіазиду.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливо підвищення концентрації в крові солей літію до токсичного рівня.
При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується ефективність гідрохлортіазиду, що може призвести до значного підвищення АТ і розвитку гіпертонічного кризу.
При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія і розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует".
При одночасному застосуванні барбітуратів, діазепаму, етанолу підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з ГКС виникає ризик розвитку гіпокаліємії, а також ортостатичної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ (в т.ч. каптоприлом, еналаприлом) посилюється антигіпертензивна дія.
Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози гідрохлортіазиду, ймовірно, за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторного посилення гіпотензивного ефекту інгібітора АПФ.
Підвищується ризик порушення функції нирок. Не виключається розвиток гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів знижується їх ефективність.
При одночасному застосуванні препаратів кальцію та/або вітаміну D у високих дозах можлива гіперкальціємія і ризик розвитку метаболічного ацидозу внаслідок уповільнення виведення кальцію з сечею під впливом тіазидних діуретиків.
При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку алергічних реакцій, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
При одночасному застосуванні з дигоксином можливо підвищення ризику розвитку глікозидної інтоксикації.
При одночасному застосуванні з індометацином, піроксикамом, напроксеном, фенілбутазоном можливо деяке зменшення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з ірбесартаном можливо розвиток адитивного гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном є повідомлення про розвиток гіпонатріємії.
При одночасному застосуванні з колестиполом, колестираміном зменшується абсорбція і діуретичний ефект гідрохлортіазиду.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливо підвищення концентрації в крові солей літію до токсичного рівня.
При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується ефективність гідрохлортіазиду, що може призвести до значного підвищення АТ і розвитку гіпертонічного кризу.
При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія і розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует".
Лікарська форма
Таблетки, 25 мг, 100 мг.
По 7 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої. 2, 3, 4 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
По 7 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої. 2, 3, 4 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
